Справа № 755/4309/19
"17" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Грінкевич А.І.,
перекладача ОСОБА_1,
з участю сторін:
представників позивача Лазеря О.О., Пирожка О.В. ,
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача Яковлєва І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Індії ОСОБА_4 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, примусове видворення з України та зустрічний позов ОСОБА_4 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, 3-я особа Прокуратура міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни, -
В березні 2019 року позивач - Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області в особі представника за довіреністю Пирожка О.Б., звернувся до суду з позовом до громадянина Індії ОСОБА_4 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні строком на 6 місяців примусове видворення з України. Позовні вимоги мотивує тим, що 01 липня 2019 року працівниками Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області був виявлений громадянин Індії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживав без документів, які б надавали право законного перебування на території України на визначений строк. В ході опитування відповідача було встановлено, що він потрапив по візі типу «Д» з метою возз'єднання сім'ї, кордон перетнув через КПП «Бориспіль» 31 травня 2016 року авіаційним транспортом. Одружений на громадянці України ОСОБА_8, шлюб укладено в Індії 16 квітня 2014 року. 08 травня 2014 року МЗС Республіки Індія засвідчили апостилем свідоцтво про одруження між громадянкою України ОСОБА_8 та між ОСОБА_4. На утриманні відповідача знаходиться двоє дітей, 2004 року народження. Після цього, відповідач оформив посвідку на тимчасове проживання від 06 липня 2016 року, яку було продовжено 04 липня 2018 року. Після закінчення строку дії посвідки відповідач її не здав, станом на 01 лютого 2019 року має всі документи для подачі на обмін посвідки на тимчасове проживання, проживає за рахунок власних заощаджень. З урахуванням викладених обставин, Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області 01 лютого 2019 року стосовно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження, зобов'язано залишити територію України не пізніше 20 лютого 2019 року та заборонено в'їзд на територію України строком на 3 роки, тобто до 01 лютого 2022 року. Не погоджуючись з діями позивача, відповідач подав позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, який ухвалою суду від 12 лютого 2019 року повернутий позивачу.
В березні 2019 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Яковлєв І.О. подав до суду зустрічний позов до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, третя особа: Прокуратура м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 01 лютого 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Позовні вимоги мотивує тим, що 16 квітня 2014 року між громадянкою України ОСОБА_8 та громадянином Індії ОСОБА_4 в м. Капуртала, Республіка Індія. 08 травня 2014 року МЗС Республіки Індія засвідчили апостилем свідоцтво про одруження. 23 травня 2016 року ОСОБА_4 була видана віза «Д», дійсна до 06 липня 2016 року в посольстві України в Республіці Індія - возз'єднання сім'ї з громадянином України. 06 липня 2016 року ОСОБА_4 громадянину Індії була видана посвідка про тимчасове проживання, терміном дії до 04 липня 2018 року. 01 лютого 2019 року державним службовцем Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Цього ж дня, на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100,00 грн. 01 лютого 2019 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області винесено рішення, яким зобов'язано ОСОБА_4 покинути територію України до 20 лютого 2019 року. Однак, при ухваленні даного рішення не було враховано, що ОСОБА_4 перебуває в шлюбі з громадянкою України, дана інформація була відома працівникам Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області. Крім того, на утриманні ОСОБА_4 перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4. Також на його утриманні перебуває брат дружини - ОСОБА_12, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року визнаний недієздатним. Сім'я проживає за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. 29 січня 2019 року на адвокатський запит Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області надало відповідь, що ОСОБА_4 станом на 29 січня 2019 року до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства не притягувався. 01 лютого 2019 року на момент звернення до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 мав всі документи для обміну посвідки на тимчасове проживання в порядку п.п. 20, 32, 33, 39 Постанови КМУ від 25 квітня 2018 року № 322. Ці обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_4 є такою особою, що на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію, а рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 01 лютого 2019 року порушує право ОСОБА_4 на отримання дозволу на імміграцію. Зазначає, що при неодноразовому зверненні до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області за 15 днів до завершення строку дії посвідки до 04 липня 2018 року ОСОБА_4 в супроводі його дружини ОСОБА_8, у нього не приймали документи для обміну посвідки на тимчасове проживання на період отримання дозволу на імміграцію, відмовлялися формувати заяву-анкету для здійснення обміну посвідки, а відмова про обмін посвідки була надана в усній формі та одразу був складений протокол та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, а також внесено рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 01 лютого 2019 року. Закінчення строку дії документу (посвідчення на тимчасове проживання) ОСОБА_4 не позбавляє його законних підстав перебувати на території України, тому що він на законних підставах перебуває в зареєстрованому шлюбі і зазначений шлюб відповідає ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також отримав посвідчення на тимчасове проживання саме з підстави возз'єднання сім'ї.
В березні 2019 року представник відповідача за первісним позовом подав до суду відзив на первснийпозов, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у зустрічному позові. Крім того, зазначив, що з 27 лютого 2019 року і по теперішній час за місцем проживання відповідача в Індії, а саме в окрузі Капуртхала, західному регіоні штату Пенджаб, йде загострена фаза військового конфлікту між республікою Індія та Ісламською республікою Пакистан, а тому з цього часу тимчасово закритий повітряний простір для пасажирських та комерційних перевезень, зокрема, і над штатом Пенджаб.
Ухвалою суду від 21 березня 2019 року заяву представника відповідача за первісним позовом про забезпечення позову задоволено, зупинено дію рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 01 лютого 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Індія ОСОБА_4.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, винести рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на 6 місяців та примусове видворення з України громадянина Індії ОСОБА_4, проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі, просить відмовити в його задоволенні.
Відповідач та його представник за первісним позовом заперечують проти задоволенні первісного позову посилаючись на підстави, зазначені у відзиві на позов, просять задовольнити зустрічний позов, визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 01 лютого 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Індія ОСОБА_4.
Третя особа за зустрічним позовом - прокурор, в судовому засіданні просить первісний позов задовольнити, оскільки він є обґрунтованим та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Суд, вислухавши представника позивача за первісним позовом, відповідача та його представника за первісним позовом, думку прокурора, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 є громадянином Республіки Індії, що підтверджується копією паспорта (а.с. 8).
06 липня 2016 року ОСОБА_4 видано посвідку на тимчасове проживання, підстава - 03/13, дата закінчення строку дії - 05 липня 2017 року, також у вказаній довідці зареєстровано місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 9).
01 лютого 2019 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_13 складено протокол про адміністративне правопорушення НОМЕР_1, за змістом якого 01 лютого 2019 року о 10 год. 26 хв. за адресою: АДРЕСА_3 було виявлено громадянина Індії ОСОБА_4, який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживав без документів на право проживання в Україні (а.с. 11).
На підставі вказаного протоколу, 01 лютого 2019 року уповноваженою особою Державної міграційної служби України, першим заступником Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_14 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЕН 006357, якою громадянина Індії ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 12).
01 лютого 2019 року, головним спеціалістом адміністративної діяльності управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадміністрації ОСОБА_15, за результатами розгляду матерів щодо громадянина Індії ОСОБА_4 прийняте рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Індії ОСОБА_4, яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Індії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонити в'їзд на територію України на 3 роки терміном до 01 лютого 2022 року, зобов'язано його покинути територію України у термін до 20 лютого 2019 року, повідомити прокуратуру м. Києва про прийняте рішення про примусове повернення з України (а.с. 13-14). З вказаним рішенням громадянин Індії ОСОБА_4 ознайомився 01 лютого 2019 року (а.с. 15).
13 березня 2019 року головним спеціалістом ВІЗВ УМК ПНМР ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_16 складено протокол № 000390 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП, на підставі якого громадянина Індії ОСОБА_4 13 березня 2019 року о 16 год. 10 хв. затримано для з'ясування обставин та причин правопорушення до 72 годин (а.с. 28-29).
13 березня 2019 року головним спеціалістом ВІЗВ УМК ПНМР ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_16 прийнято рішення про поміщення у Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України за адресою: АДРЕСА_4 громадянина Індії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 для підготовки адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України та в подальшому виконання рішення суду про примусове видворення (а.с. 30-31).
Відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону № 3773-VІ визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
У ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Отже, законодавством регламентовано спеціальний правовий режим перебування іноземців на території України та підстави для їх примусового повернення і заборони їм в'їзду в Україну, що визначені у ст.ст. 13 та 26 Закону № 3773-VІ, є виключними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Водночас приймаючи рішення в частині заборони в'їзду в Україну громадянину Республіки Індії ОСОБА_4 терміном до 01 лютого 2022 року відповідачем не доведено наявності жодної визначеної ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правової підстави для примусового повернення позивача та заборони йому в'їзду в Україну, зокрема, не доведено факту вчинення ним дій, що порушують правила перебування іноземців на території України.
Крім того судом було встановлено, що позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_8, що підтверджується копію свідоцтва про шлюб, затвердженого Апостилнм (Гаазька Конвенція від 05 жовтня 1961 року), який офіційно засвідчує свідоцтво про шлюб (а.с. 65), на утриманні його дружини перебувають неповнолітні діти: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвами про народження, виданих Відділом ДРАЦС Деснянського РУЮ м. Києві (а.с. 66-67) та вона являється опікуном недієздатного брата ОСОБА_12, що підтверджується копією рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року (а.с. 71).
Також з листа Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 29 січня 2019 року вбачається, що за обліками Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з 06 липня 2016 року по час надання відповіді громадянин Індії ОСОБА_4, який проживає на території України за посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_2 до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства не притягувався (а.с. 76).
Так суд має враховувати інтереси сім'ї, оскільки заборона в'їзду в Україну громадянину Республіки Індії ОСОБА_4 терміном до 01 лютого 2022 року вплине на інтереси та возз'єднання сім'ї, а саме з дружиною ОСОБА_8
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка є дружиною відповідача за первісним позовом, показала, що вона проживає разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_2. На утриманні у відповідача перебувають двоє її неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 та її недієздатний брат ОСОБА_12 Показала свідок і те, що при неодноразовому зверненні до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області її чоловіка ОСОБА_4, якого вона супроводжувала, за 15 днів до завершення строку дії посвідки, у нього не приймали документи працівники Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області для обміну посвідки на тимчасове проживання на період до отримання дозволу на імміграцію.
Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що відносини відповідача з членами його сім'ї, зокрема, дітьми та дружиною, складають «сімейне життя» для цілей застосування статті 8 Конвенції (п.65 постанови у справі «Нунесс проти Норвегії» від 28.06.2011 р. (заява №55597/09)).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що втручання у право на повагу до сімейного життя, передбачене ст.8 Конвенції в контексті ухвалення рішення про примусове повернення з України, не відповідає нормам законодавства, отже не буде законним.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що з 27 лютого 2019 року і по теперішній час за місцем проживання відповідача в Індії, а саме в окрузі Капуртхала, західному регіоні штату Пенджаб, йде загострена фаза військового конфлікту між республікою Індія та Ісламською республікою Пакистан, а тому з цього часу тимчасово закритий повітряний простір для пасажирських та комерційних перевезень, зокрема, і над штатом Пенджаб.
Аналізуючи вищенаведені норми закону, суд дійшов висновку про те, що у разі прийняття повноважним органом, за наявності законодавчо визначених підстав, рішення про примусове повернення іноземця в країну походження або третю країну, можлива строкова заборона щодо подальшого в'їзду в Україну регламентується саме нормами статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки безпосередньо пов'язана з цим рішенням.
Заборона в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства на визначений законом строк є не обов'язком, а правом відповідача. Тобто, є нормою яка може бути застосована до особи з урахуванням обставин її перебування на території України, дотримання вимог законодавства України, соціальну небезпеку, тощо.
Виходячи зі змісту оспорюваного рішення повноваженою особою не зазначено жодного обґрунтування для застосування такого заходу як заборона для позивача в'їзду на територію України на три роки, тому позивачем правомірно заявлено вимоги про скасування рішення в частині, яка стосується заборони позивачу в'їзду в Україну у встановлений строк.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні первісного позову, та задоволенні зустрічних позовних вимог позивача до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві від 01 лютого 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Індія ОСОБА_4 та зобов'язання покинути територію України та заборону в'їзду в Україну терміном до 01 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119, ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 262, 286 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Індії ОСОБА_4 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, примусове видворення з України відмовити.
Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_2, посвідка на тимчасове проживання в Україні тип :РТ, номер посвідки НОМЕР_3) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 42552598, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) 3-я особа Прокуратура міста Києва (код ЄДРПОУ 00034051, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни задовольнити.
Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 01.02.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Індії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, зобов'язання покинути територію України у термін до 20.02.2019 року, та заборону в'їзду в Україну громадянину Індії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 терміном до 01.02.2022 року визнати протиправним та скасувати.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.
Суддя Н.О.Яровенко