Номер провадження 2/754/3823/19
Справа №754/17708/18
16 квітня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Кісілевича О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавцем було передано відповідачеві грошову позику в розмірі 300 доларів США із строком повернення до 10.02.2018 року. Укладення договору позики підтверджується розпискою відповідача від 23.01.2018 року. 03.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у присутності свідка ОСОБА_4, були укладені договори позики, відповідно до яких позикодавцем було передано відповідачеві грошову позику в розмірі 5400 доларів США та 70400, 00 грн. із строком повернення до 06.04.2018 року, що також підтверджується розписками відповідача від 03.04.2018 року. Однак, відповідач відмовляється виконати належним чином свої грошові зобов'язання, ігнорує вимоги позивача щодо повернення коштів. На підставі викладеного, позивач звертається до суду з позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 228 974, 00 грн., суму 3% річних у розмірі 4723, 86 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 1914, 88 грн., витрати позивача на правову допомогу та сплату судового збору.
У судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 23.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавцем було передано відповідачеві грошову позику в розмірі 300 доларів США із строком повернення до 10.02.2018 року. Укладення договору позики підтверджується розпискою відповідача від 23.01.2018 року (а.с. 5).
03.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у присутності свідка ОСОБА_4, були укладені договори позики, відповідно до якого позикодавцем було передано відповідачеві грошову позику в розмірі 5400 доларів США та 70400, 00 грн. із строком повернення до 06.04.2018 року, що також підтверджується розписками відповідача від 03.04.2018 року (а.с. 6-7).
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином надані розписки від 23.01.2018 року та 06.04.2018 року є документами, що підтверджують отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 300 доларів США, 5400 доларів США та 70400 ,00 грн. та письмовим зобов'язанням повернути ці кошти у конкретно обумовлений у розписках час.
Також факт отримання відповідачем грошових коштів, зазначених у розписках, підтвердив і допитаний судом свідок ОСОБА_4, який був присутній при укладенні вказаних договорів та написанні розписок.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий до виконання сторонами.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як встановлено при розгляді справи, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором позики не погашає.
Оскільки відповідач належним чином добровільно не виконав умови договорів позики та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернув борг за вказаними договорами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 228974, 00 грн.
Щодо стягнення трьох відсотків річних слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, розмір трьох процентів річних від суми боргу станом на 10.12.2018 року по трьох розписках становить 4723, 86 грн.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1914, 88 грн. то вони також підлягають задоволенню з наступних підстав.
Таким чином, доведеність факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами позики щодо своєчасної, у погоджений сторонами строк, виплати суми позики, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 боргу за Договорами позики від 23.01.2018 року та від 03.04.2018 року на загальну суму 228974, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1914, 88 грн., 3 % річних у розмірі 4723, 86 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З письмових матеріалів справи вбачається, що представництво позивача у суді здійснював адвокат Кісілевич О.М., повноваження якого були підтверджені договором про надання правової допомоги та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
На підтвердження виконаних робіт представником позивача не було надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, необхідних для надання правової допомоги та підтвердження оплати витрат на правничу допомогу.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, надані представником позивача докази, суд вважає, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає, а тому у задоволенні даних вимог повинно бути відмовлено.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2350, 14 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 , 280-284 ЦПК України, ст. 509, 510, 525, 526, 527, 625, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за Договорами позики від 23.01.2018 року та від 03.04.2018 року на загальну суму 228974, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1914, 88 грн., 3 % річних у розмірі 4723, 86 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2350, 14 грн.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.
Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2.
Повний текст рішення виготовлений 22 квітня 2019 року.
Суддя О.В.Лісовська