Номер провадження 3/754/697/19
Справа №754/1452/19
Іменем України
17 квітня 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, громадянина України, місце
проживання: АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
19.01.2019 року близько 15 год. 40 хв. в м. Києві, вул. Віскозна, 2 А, водій ОСОБА_1, керував транспортним засобом «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка яка не відповідає обстановці, блідність обличчя, звужені зіниці ока, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Вказане правопорушення здійснив повторно протягом року.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5, ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За викликами суду для розгляду справи на 18.02.2019, 22.03.2019, 17.04.2019 року гр. ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місця проживання, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене суд в межах своїх повноважень здійснив всі можливі заходи, встановлені діючим законодавством, щодо повідомлення гр. ОСОБА_1 про те, що в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває справа про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, особа зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а відтак суд приходить до висновку про достатність підстав для розгляду справи за відсутності особи, що притягається до адмінвідповідальності, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установлено порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок виявлення осіб, які керують транспортними засобами в нетверезому статі, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також наказом МВС та МОЗ України від 09.09.2009 № 400/666 «Про затвердження Інструкцію про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції», затвердженим у Міністерстві юстиції України 06.10.2009р. під № 931/16947.
За відмову від проходження медичного огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством аналогічну тій, що і за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, а також іншими доказами.
Згідно з ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів що знижують його увагу та швидкість реакції, проводяться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп'яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 339213; поясненнями свідків; особистим зазначенням в протоколі ОСОБА_1 про те, що керування транспортним засобом він передав ОСОБА_2, їхати на медогляд відмовляється, оскільки поспішає, тощо.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 23, 33, 34-35, 40-1, 130, 245, 251, 266, 280, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк позбавлення спеціального права ОСОБА_1 обчислювати з дня здачі або вилучення документа, що посвідчує це право.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: