Справа № 303/7617/18
Іменем України
17 квітня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.
при секретарі ВОЛОЩУК В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду Довжанина В.М. від 13 грудня 2018 року, повний текст якої складено 13 грудня 2018 року, про відкриття провадження у справі № 303/7617/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
встановив:
ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє адвокат Пекар І.М., оскаржила ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 13.12.2018 про відкриття провадження в зазначеній справі. На думку апелянта, суддя Мукачівського міськрайонного суду не мав процесуальних підстав для відкриття провадження, оскільки спір виник по суті з приводу нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1. Будинок був самочинно зведений колишнім подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_5, що в подальшому був зареєстрований за ОСОБА_2, через що ОСОБА_3 і вимагає стягнути з ОСОБА_2 2319717,02 грн як відшкодування за будівництво цього нерухомого майна. Відтак, позов повинен пред'являтися і розглядатися за правилами виключної підсудності. Просить ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до Обухівського районного суду Київської області.
У відзиві на апеляцію ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє адвокат Перунов В.В., вказує на її необґрунтованість, просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Зазначає, що предметом позову є стягнення коштів, а не оспорювання права на нерухоме майно, тому суддя Мукачівського міськрайонного суду правомірно відкрив провадження в справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: ОСОБА_2 адвоката Пекара І.М., який апеляцію підтримав, ОСОБА_3 адвоката Задорожного Ю.В., який скаргу не визнав, розглянувши апеляційну скаргу за правилами ст. 212 ЦПК України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників процесу, суд приходить до такого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_2 позов про стягнення коштів у сумі 2319717,02 грн у якості відшкодування витрат на будівництво та облаштування будинку АДРЕСА_1 (а.с. 2-10).
Відповідно до загального правила, встановленого ст. 27 ЦПК України, позов до фізичної особи пред'являється за зареєстрованим належним чином місцем її проживання (перебування). Положення ст. 30 ч. 1 ЦПК України передбачають, що позов, який виникає з приводу нерухомого майна, пред'являється за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Наявним документом підтверджується, що станом на 11.12.2018 відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 104).
Доводи апеляції про те, що у даній справі виник спір безпосередньо з приводу нерухомого майна (вищезгаданого будинку), безпідставні. Наразі має місце спір щодо розрахунків між сторонами у зв'язку з будівництвом відповідної нерухомості колишнім подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та подальшим (після розірвання шлюбу) оформленням права власності на нерухоме майно за матір'ю колишнього чоловіка - ОСОБА_2 Предметом позову є саме і тільки стягнення відповідних коштів.
Отже, на час постановлення оскарженої ухвали про відкриття провадження в справі (13.12.2018) (а.с. 105) суддя суду першої інстанції не мав передбачених цивільним процесуальним законом підстав для застосування правил про виключну підсудність справи і обґрунтовано відкрив провадження за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Тож положення ст. 27 ч. 1, ст. 187 ч. 1 ЦПК України застосовані правильно, апеляційна скарга цього не спростовує.
Та обставина, що з 29.12.2018 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 163), що з'ясувалося під час апеляційного розгляду справи, не може слугувати підставою для скасування постановленої на відповідний час із додержанням норм процесуального права ухвали судді про відкриття провадження в справі. Поряд із цим, сторони не позбавлені права діяти в передбачений цивільним процесуальним законом спосіб виходячи з факту їх реєстрації у м. Києві та місцезнаходження майна, з приводу розрахунків за яке виник спір, у Київській області, беручи до уваги також особливості розгляду та предмет доказування у відповідному спорі.
Відтак, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 13 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 22 квітня 2019 року.
Судді