ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2019Справа № 910/2288/19
За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ) в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) (Одеська обл., м. Рені)
до Державного агентства резерву України (м. Київ)
про стягнення 4.607,77 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення 4.607,77 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1.921,00 грн. судового збору та надає попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11.995,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/11, а саме несплатою грошових коштів у сумі 4607,77 грн. за надані послуги зберігання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.19. відкрито провадження у справі № 910/2288/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Крім того, означеною ухвалою суду визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
10.04.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та наголошує, що пред'явлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не є спів мірною ціні позову та тому, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.04.19. позивачем подано відповідь на відзив.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.11.09. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України (комітет), та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (зберігач) укладено договір № 5/11 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - Договір), згідно з п.1.1. якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.
Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1 мр. (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору Комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам, організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1. Договору).
За змістом п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урахуванням ПДВ) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого Комітетом Кошторису витрат, затвердженого Комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наданих до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.09., і діє протягом усього терміну зберігання цінностей (п. 7.3. Договору).
Судом встановлено, що у зв'язку з реорганізацією ДП "Ренійський морський торговельний порт" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.13. року та акта приймання-передачі від 13.06.13. і утворення внаслідок виділу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.13. № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.13. № 163, а також переходом прав та зобов'язань за договором від ДП "РМТП" до правонаступника - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" згідно з додатковою угодою № 3 від 13.06.13. сторони дійшли згоди внести такі зміни в договір № 5/11 від 19.11.09.: змінити преамбулу Договору, виклавши її в такій редакції: "Державне агентство резерву України (далі - Держрезерв) в особі Голови Держрезерву Корітка В'ячеслава Васильовича, діючого на підставі Положення "Про Державне агентство резерву України", затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 463/2011, з однієї сторони, і Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація) в особі начальника Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Ренійського морського порту) (далі - Зберігач) ОСОБА_2, діючого на підставі Положення про Ренійську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Ренійського морського порту) та довіреності від 13.06.13. № 92, з другої сторони"; внести зміни до п. 8 Договору, виклавши його у новій редакції.
За приписами частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Листом 12.01.17. позивач направив відповідачу на погодження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2017 рік Ренійської філії ДП "Адміністрація морських портів України".
Листом № б/н від б/д відповідач повернув позивачу кошторис на доопрацювання.
Позивач повторно направив відповідачу кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2017 рік Ренійської філії ДП "Адміністрація морських портів України", розрахунки та пояснення до такого кошторису.
Листом № б/н від б/д відповідач повернув позивачу кошторис на доопрацювання.
Позивач листом від 17.05.17. направив відповідачу кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2017 рік Ренійської філії ДП "Адміністрація морських портів України", розрахунки та пояснення до такого кошторису.
Відповідач означений кошторис погодив без зауважень чи заперечень.
Згідно такого кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на складі Ренійської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на 2017 рік становлять 5115,97 грн. з ПДВ.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Відповідно до п. 4.4. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п. 4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.
Матеріали справи свідчать, що позивач склав звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2017 рік, розрахунки та пояснення до нього, додаткову угоду до Договору, акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2017 рік, та пакет документів, який підтверджує фактичні витрати на відшкодування коштів по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву за 2017 рік Ренійській філії ДП «АМПУ»: витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахунок витрат по відшкодуванню податку на землю, звірювальну відомість форми 9мр, акт ПТК щодо перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання матеріальних цінностей Держрезерву, та направив вказаний пакет документів відповідачу.
Оскільки відповідач погоджені додаткову угоду та акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2017 рік у сумі 4.607,77 грн. не повернув, позивач повторно звернувся до Державного агентства резерву України листом від 15.03.18. за погодженням означених витрат.
У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що питання щодо відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву тримається на контролі та буде вирішено після надходження фінансування КПКВК 1203020 "Обслуговування державного матеріального резерву".
Оскільки відповідач погоджені додаткову угоду та акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву за 2017 рік у сумі 4.607,77 грн. не повернув, позивач втретє звернувся до Державного агентства резерву України листом від 11.07.18. за погодженням означених витрат.
У відповідь на вказаний лист відповідач повторно повідомив, що питання щодо відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву тримається на контролі та буде вирішено після надходження фінансування КПКВК 1203020 "Обслуговування державного матеріального резерву".
14.09.18. позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 21-01-01/22-2218, в якій вимагав відшкодувати витрати на утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 4.607,77 грн.
Відповідач на вказану претензію надав відповідь, що неможливо зареєструвати дебіторську заборгованість перед позивачем у Державній казначейській службі України. а тому у відповідача відсутні можливості відшкодувати витрати на утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Невиконання відповідачем зобов'язань по відшкодуванню витрат зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2017 рік стало підставою звернення позивача із позовом до суду у цій справі про стягнення 4.607,77 грн.
Згідно із статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Як передбачено ст. 947 ЦК України, витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливості поставки, закладення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву визначені Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Так, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.
Отже, для позивача відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим в силу вимог закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (далі - Порядок), відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем (п. 2 Порядку).
Судом встановлено, що акт на відшкодування витрат та додаткова угода відповідачем не підписані, мотивованої відмови від їх підписання та незгоди відповідач не заявляв ні після їх отримання, ні в ході розгляду судом цієї справи. Позивач надав всі підтверджуючі документи понесених витрат відповідно до вимог Договору, вказані документи були надіслані відповідачу у визначені Договором строки, натомість відповідач ухиляється від їх погодження. Сам же факт не підписання таких документів відповідачем, за відсутності вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про те, що такі витрати не були понесені позивачем та не звільняє відповідача від оплати фактично понесених витрат позивачем.
Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі витрати на утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 4.607,77 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Щодо доводів, викладених відповідачем в письмового відзиві на позовну заяву, суд наголошує на викладеному в пункті 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 11 «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» про те, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення Держрезерву України від виконання зобов'язань перед відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву, оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.2004.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За врахуванням викладеного в сукупності позов задовольняється судом повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11.995,20 грн., суд відзначає, що позивачем подано лише їх попередній (орієнтовний) розрахунок, однак не заявлено остаточного розміру таких витрат, не подано доказів їх понесення, як і не подано передбачених договором № 72-В-АМПУ-18 від 30.05.18. про надання послуг звітів про надані послуги та актів приймання-передачі таких послуг.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська обл., м. Рені. вул. Дунайська, 188; ідентифікаційний код 38728465) 4.607 (чотири тисячі шістсот сім) 77 коп. заборгованості за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 1.921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко