вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.04.2019м. ДніпроСправа № 904/932/19
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Вільненського житлово-комунального підприємства, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 23 305,58 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Чернявська Е.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-84 від 14 квітня 2017 року, головний юрисконсульт відділу загальної судової роботи юридичного департаменту
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Вільненського житлово-комунального підприємства заборгованість у розмірі 23 305,58 грн., з яких:
- пеня у розмірі 19 385,05 грн.;
- 3 % річних у розмірі 1 514,15 грн.;
- інфляційні втрати у розмірі 2 406,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №4277/16-БО-5 постачання природного газу від 15 грудня 2015 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 15.03.2016 по 21.09.2016 у сумі 1 514,15 грн. та інфляційні збитки за квітень 22016 року.
На підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 19 385,05 грн. за загальний період з 15.03.2016 по 21.09.2016.
Відповідач проти задоволення позивних вимог заперечує, вважає викладені в позовній заяві доводи такими, що не відповідають дійсним обставинам взаємовідносин, які виникли між підприємствами. Розмір заявлених вимог не є доведеним, оскільки нарахована заборгованість по сплаті неустойки, інфляційних витрат та трьох відсотків річних підлягає списанню на підставі частини З статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", так як основний борг сплачено до набрання чинності цим Законом.
На думку відповідача, викладені в позові вимоги не відповідають вимогам конституційного, цивільного та матеріального права.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що останнім не надано доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 відкрито провадження у справі №904/932/19 та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 02.04.2019. З 02.04.2019 відкладено розгляд справи на 22.04.2019.
У судовому засіданні 22.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Вільненським житлово-комунальним підприємством (споживач) укладено договір №4277/16-БО-5 постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015).
За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) (п.1.3 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ за обсягом 68 тис.куб.м, у тому числі по місяцях січень - 24, лютий - 24, березень 20.
Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Згідно з п. 6.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
При невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 6.1 договору, постачальник має право обмежити передачу газу або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору або розірвати даний договір в односторонньому порядку (п. 6.2 договору).
Пунктом п. 6.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:
- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу погашається основна сума боргу.
У разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 договору).
У пункті 10.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Розділом 12 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 546 032,89 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2016 за січень на суму 191 140,85 грн., від 28.02.2016 за лютий на суму 188 753,88 грн., від 31.03.2016 за березень на суму 166 138,16 грн. (а.с. 29-31).
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції, проведеного позивачем, за спожитий природний газ за наведений період відповідач розраховувався несвоєчасно, останній платіж проведено 22.09.2016. Тобто, відповідач за спожитий газ розрахувався з позивачем з порушенняс строків, встановлених п. 6.1 договору.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого газу, позивач, з посиланням на п. 8.2 договору, нарахував до сплати останньому пеню у розмірі 19 385,05 грн. за період загальний період з 15.03.2016 по 21.09.2016.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на прострочений борг відповідача, позивач нарахував 3 % річних у розмірі 1 514,15 грн. за загальний період з 15.03.2016 по 21.09.2016 та індекс інфляції у розмірі 2 406,58 грн. за квітень 2016 року.
Вказане і стало причиною виникнення спору.
Відповідач заперечує проти позову тим, що основний борг ним погашено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак нарахування підлягають списанню.
Так, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII (далі-Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 1 Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 2 дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п. 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства. Зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню, згідно з Законом; обсяг не відшкодованої, станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 року.
Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, а також передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно, виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах: від 23.01.2018 у справі 914/3131/15, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 № 908/3211/16, від 03.04.2018 № 904/11325/16.
Як вбачається з розрахунку позивача та нарахованих відповідачу штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції, останнім погашено заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ 21.09.2016 (останній платіж), тобто до набрання чинності відповідним Законом (30.11.2016). Таким чином, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у відповідача непогашеної заборгованості за договором постачання природного газу, що виключає можливість нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та процентів річних.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Вільненського житлово-комунального підприємства про стягнення 23 305,58 грн. - відмовити.
Судові витрати віднести на Публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.04.2019
Суддя Н.М. Євстигнеєва