П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1440/1946/18
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Кравченка К.В.
За участю: секретаря - Сторчака О.О.
представника апелянта - Компанієць А.В. (довіреність від 25.10.2018 року)
позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-
ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.07.2018 № 139 о/с в частині звільнення позивача зі служби з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про поліцію»; поновити на посаді начальника Голованівського районного центру з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а в разі її відсутності - на рівнозначній посаді в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в званні капітана внутрішньої служби.
В обґрунтування позову зазначено, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» недостатньо врегульовано процедуру звільнення поліцейського у зв'язку зі скороченням чисельності штату, тому застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України. За твердженнями позивача, відповідач не вжив заходів щодо працевлаштування позивача, у тому числі на рівнозначній посаді, що свідчить про недотримання ним норм законодавства про працю та необґрунтованість звільнення зі служби в поліції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.07.2018 № 139 о/с в частині звільнення ОСОБА_3. Поновив ОСОБА_3 на посаді начальника Голованівського районного сектору з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
В апеляційній скарзі Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.12.2016 року №43О/С призначено капітана внутрішньої служби ОСОБА_3 (Д-006224), який прибув з управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області, начальником Голованівського районного сектору з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, з 01.01.2017 року (Т. І, а.с. 67).
Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2018 року №50/к відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення державної установи «Центр пробації», п. 5 Положення про державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2017 року №4322/5, затверджено структуру та штат державної установи «Центр пробації» згідно з додатками. Визнано такими, що втратив чинність, зокрема, наказ Міністерства юстиції України від 11.11.2016 року №5183/к «Про затвердження структури уповноважених органів з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції» (Т. І, а.с. 64).
Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 26.01.2018 року №33/АГ визначено здійснити організаційно-штатні заходи в уповноваженому органі з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Управлінню персоналу забезпечити доведення наказу міністерства юстиції України від 10.01.2018 року №50/к до співробітників уповноваженого органу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; здійснити відповідні заходи у встановленому законодавством порядку щодо працівників уповноваженого органу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (Т. І, а.с. 66).
01.02.2018 позивач був попереджений про можливе наступне звільнення із Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (звільнення зі служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) після закінчення 2-х місячного строку з моменту одержання цього попередження (Т. І, а.с. 73).
Наказом відповідача від 03.07.2018 № 175/АГ позивача було зобов'язано прибути до Управління 06.07.2018 для участі у кадровій комісії (Т. І, а.с. 68-70).
06.07.2018 року посадові особи Управління - члени кадрової комісії склали акт (Т. І, а.с. 76), яким підтвердили відмову позивача від ознайомлення з наказом від 03.07.2018 року №175/АГ та списком вакантних посад (Т. І, а.с. 74).
Згідно протоколу від 06.07.2018 року №6 (Т. І, а.с. 80-85) кадрова комісія прийняла рішення про звільнення позивача.
Наказом Управління від 17.07.2018 року №139 О/С (Т. І, а.с. 77) позивача звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580 - у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, який є предметом оскарження за цим позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу та підстави для звільнення позивача у вищенаведений спосіб, у зв'язку із чим вбачав обставини для поновлення позивача на попередній посаді.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову правильними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Колегія суддів враховує, що за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Отже, за наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.
При цьому, як встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Слід зазначити, що в разі перетворення одного структурного підрозділу особи публічного права в інший або його перепрофілювання звільнення зі служби може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників.
Саме собою перетворення, без скорочення штату, не може бути підставою для звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 19 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно штату уповноважених органів з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом від 11.11.2016 року №5183/к, у Голованівському районному секторі з питань пробації визначено наступну кількість посад: начальник сектору (завідувач сектору) - 1; старший інспектор (провідний інспектор) - 1; інспектор (інспектор 2 категорії, 1 категорії) - 1.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що згідно штату уповноважених органів з питань пробації в Кіровоградській області (філії), затвердженого наказом від 10.01.2018 року №50/к, у Голованівському районному секторі визначено наступну кількість посад: начальник сектору - 1; провідний інспектор (старший інспектор) - 1; фахівець (інспектор 2 категорії, 1 категорії) - 1.
Згідно наявних в матеріалах справи штатів незмінною залишилась структура органу з питань пробації, правовий статус органу, функції сектору збережені.
Не знайшло свого підтвердження і скорочення штату, новоутворений сектор у своїй структурі має таку ж загальну штатну чисельність одиниць.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності юридичного факту (скорочення штату), який є підставою для звільнення працівника відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про поліцію».
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Колегія суддів враховує ту обставину, що Голованівський районний сектор не був ліквідований чи реорганізований, не відбулось і скорочення штату працівників чи перепрофілювання підрозділів, що свідчить про безперервність роботи органу.
Не підтвердженими залишились і доводи відповідача про забезпечення переважного права позивача на рівнозначній посаді та пропозиції щодо прийняття на відповідну роботу в Управлінні.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам Закону та наявність підстав для його скасування.
Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи викладене, оскільки під час звільнення позивача відповідачем не дотримано норм трудового законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного наказу та наявність безумовних підстав для поновлення позивача на посаді.
З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2019 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
К.В. Кравченко