Справа № 643/17883/18 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/417/19 Горбунова Я.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
17 квітня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.
за участю секретаря - Михайлюка А.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
24 листопада 2018 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 185446 стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БД № 185446, 24 листопада 2018 року о 00-40 год. в м. Харкові по проспекту Ювілейній, 47/19, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Mercedes Benz E350» н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці запинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року визнано винним ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 352,40 грн.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає наступне.
З постанову суду першої інстанції не згоден, вважає її такою, що винесена з грубим порушенням норм права.
Суд належним чином не повідомив його про час та місце судового розгулу, судові повістки він не отримував, тому не міг реалізувати своє права на захист.
За обставинами події зазначає, що 24 листопада 2018 року близько 00-40 год. знаходився на проспекті Ювілейному, 47/19 у м. Харкові. До його автомобіля під їхали поліцейські та звинуватили його про керування транспортним засобом не пристебнутим паском безпеки та у стані алкогольного сп'яніння. Після чого запропонували пройти огляд за допомогою приладу «Drager», на що він відмовився.
Зазначає, що він наполягав на огляді в закладі охорони здоров'я, в порушення вимог Інструкції поліцейські не запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Вважає, що в матеріалах справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення правопорушення, зазначеного в протоколі.
Просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В клопотанні про поновлення строку ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись, що копію оскаржуваної постанови не отримував про її існування дізнався випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень 18 лютого 2019 року.
Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримав, просили її задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 185446 від 24 листопада 2018 року, складено саме за відмову водія ОСОБА_3 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я.
Вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та засвідчили своїми поясненнями відмову ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці запинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я (а.с. 2-5);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого видно, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків. Під час спілкування з поліцейськими поводиться зухвало, демонструє явну зневагу до представників національної поліції, намагається ввести поліцейських в оману та зазначає, що його звуть ОСОБА_8 (а.с. 6);
- даними про відсторонення водія ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому ч. 1 ст. 266, ст. 265-2 КУпАП. Згідно розпискою гр. ОСОБА_9, останні прийняв керування автомобілем та зобов'язувався доставити його до місяця стоянки, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 265-2 КУпАП (а.с. 7).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_3 таким правом скористався, надав пояснення в яких зазначив «Я був в тверезому стані, а відмовився бо хочу справедливого рішення суду», протокол підписав, копію отримав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв (а.с. 2).
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
З врахуванням викладеного поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 185446 від 24 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
При апеляційному перегляді справи, ОСОБА_3 пояснив, що транспортним засобом керував його знайомий, яких проходив огляд на приладі «Drager». Зазначив, що поліцейськими складено відносно нього протокол безпідставно. Чому підписав протокол та надав пояснення, як водій пояснити не зміг.
Апеляційний суд критично оцінює пояснення ОСОБА_3 та їх розцінює як намагання правопорушника уникнути відповідальності, оскільки зазначені обставини не знайшли об'єктивного підтвердження і повністю спростовуються дослідженими матеріалами справи та суперечать викладеними ОСОБА_3 в апеляційній скарзі обставин події (а.с. 18).
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, про те, що суд належним чином не повідомив його про час та місце судового розгулу, апеляційний суд відхиляє.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції виживав заходи для повідомлення ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду (а.с. 11).
21 січня 2019 року ОСОБА_3 подавав клопотання про відкладення судового розгляду, яке судом задоволено та відкладено розгляд справи на 06 лютого 2019 року о 09-30 год. та вжито заходів про повідомлення ОСОБА_11 в порядку, передбаченому ст. 277-2 КУпАП (а.с. 16-17).
В подальшому ОСОБА_3 рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію не отримував, до суду не з'являвся, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Апеляційний суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Суд першої інстанції розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_3 обґрунтував та навів мотиви такого розгляду.
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 апеляційним судом не встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП та Інструкцій не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.
З врахуванням викладеного, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року.
Керуючись ст. ст. 245, 266, 278, 280, 283, 294, 295 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду В.М. Бездітко