Справа № 639/124/19 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/465/19 Курило В.О.
Категорія: ч. 4 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
10 квітня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.
за участю секретаря - Михайлюка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП,-
30 грудня 2018 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 154212 стосовно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БД № 154212, 30 грудня 2018 року о 03-49 год. в м. Харкові по вул. Академіка Богомольця, 27, водій ОСОБА_3 керував автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1, після зупинки на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» ARHK 0115, та в медичному закладі охорони здоров'я «обласний наркологічний диспансер» на вул. Шевченка, 26 у лікаря з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Водій вживав алкоголь, а саме слабоалкогольний газований напій «Sheke», ємністю 0,33 л., міцністю 7 обертів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» ARHK 0115 та в закладі охорони здоров'я «обласний наркологічний диспансер» на вул. Шевченка, 26 у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 2.5, 2.10 «є» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 20 400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на трок 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає наступне.
Постанова суду першої є незаконною, не обґрунтованою та винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що згідно відеозапису з нагрудних камер поліцейських він не заперечував факт керування автомобілем та перебування в стані алкогольного сп'яніння до його зупинки інспекторами патрульної поліції. Маючи намір складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дали йому на підпис протокол за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що за відсутності події ДТП у поліцейських були відсутні підставі для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
За вказаних обставин суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про порушення ним вимог п. 2.10 «є» ПДР України.
Посилається, що розгляд справи відбувся з порушенням вимог ст. ст. 268, 278 КУпАП за цих обставин він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права.
Просить постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_3 в призначене судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 277-2, ч. 5 ст. 294 КУпАП, судову повістку отримав 27 березня 2019 року, клопотання про відкладення судового розгляду не заявляв, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Виходячи з вищезазначеного та вимог ст. 294 КУпАП, щодо строків перегляду постанови, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за наявними матеріалами справи за відсутністю належним чином повідомленим особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
П. 2.10 «є» ПДР України зобов'язує водіїв до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 154212 від 30 грудня 2018 року складений саме за вживання алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с. 4).
Вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та засвідчили своїми поясненнями відмову ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я (а.с. 4, 6-7);
- виписаним поліцейським направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який ОСОБА_3 отримувати відмовився (а.с. 8);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого видно, що поліцейськими зупинено автомобіль «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1, встановлено особу водія. Підчас спілкування с ОСОБА_3 поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. До проведення поліцейськими огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 перебуваючи на передньому пасажирському сидінні палить, при цьому вживає слабоалкогольний напій «Sheke». Поліцейським повідомлено, що за вживання алкоголю до проведення огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Вживання алкоголю ОСОБА_3 пояснює хвилюванням. В подальшому на пропозицію поліцейського пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров'я ОСОБА_3 відмовляється в присутності двох свідків (а.с. 12);
- даними про відсторонення водія ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому ч. 1 ст. 266, ст. 265-2 КУпАП. Згідно з розписки гр. ОСОБА_7, зобов'язався прийняти керування автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1, і доставити його за адресою вул. Сущенська, 39, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 265-2 КУпАП (а.с. 10).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_3 таким правом скористався, надав пояснення, протокол підписувати відмовився, копію не отримав. Заперечень, зауважень щодо невідповідності внесених до протоколу даних не заявляв (а.с. 4).
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
З врахуванням викладеного поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 154212 від 30 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. ст. 254, 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції 2.
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого 4 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу за його відсутності без належного повідомлення про час та місце судового розгляду апеляційний суд відхиляє.
Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції вжив заходи для повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на адресу повідомлену ОСОБА_3 поліцейським під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті «Жовтневого районного суду м. Харкова» (а.с. 14-15, 17, 19).
ОСОБА_3 рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію не отримував, до суду не з'являвся, заяву про зміну адреси до не подавав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми ст. 268 КУпАП, щодо необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та навів мотиви такого розгляду.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.
З врахуванням викладеного, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283, 294, 295 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду В.М. Бездітко