Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1
10 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/919/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 1940/1684/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
28.08.2018р. ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.06.2018р. № 379/Б-11 в частині обчислення заробітку отриманого в російських рублях по курсу НБУ за період з 01.12.1992 р. - 30.04.1993 р., та з 25.10.1993 п. - 31.12.1995 р.
Крім того, позивач просив суд, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області обчислити заробіток який отриманий в російських рублях по курсу НБУ за період з 01.12.1992р. по 30.04.1993р. та з 25.10.1993р. по 31.12.1995р. шляхом перемноження місячної зарплати на курс НБУ, встановлений на дату призначення пенсії 11.03.2005р. - 1,9288 та ділення на 10, а також отриману суму заробітку у гривнях враховувати у повному обсязі для обчислення пенсії без будь-якого обмеження.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2018р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_4 з 11.03.2005 р. призначено пенсію за віком на пільгових умовах в розмірі - 284,69 грн. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
31.10.2006р. ОСОБА_4 звернувся до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку. При цьому, позивач надав пенсійному органу довідку про отриману заробітну плату за №260, №261 за період з вересня 1989 року по лютий 1996 року які видані 06.07.2004р. Сургутським будівельно-монтажним трестом №1 структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Сургутнафтогаз». Офіційний курс гривні до російського рубля встановлений Національним банком України станом на 04.10.2006 р. - 10 російських рублів 1,8890 грн. Після проведеного перерахунку коефіцієнт заробітної плати становив - 1,22115.
Розпорядженням Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 09.11.2006р. № 140622 ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії.
Розмір пенсії позивача з 01.11.2006р. становив - 383,20 грн. ( розмір пенсії за віком - 214,95 грн., доплата до прожиткового мінімуму - 151,05 грн., доплата за понаднормативний стаж ( 8 років ) - 17,20 грн.
Не погодившись з проведеним перерахунком пенсії позивач 13.04.2018 р. подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатами розгляду скарги, рішенням пенсійного фонду від 08.06.2018 року №379/Б-11 ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії. Зокрема, пенсійний орган обчислив отриману заробітну плату з грудня 1992 р. в російських рублях шляхом співвідношення 1000 російських рублів до 1 гривні та доплатив невиплачені суми пенсії з 01.11.2006 р. - 31.06.2018 р.
Разом з тим, ОСОБА_4 вважає, що пенсійний орган при проведенні перерахунку пенсії невірно перевів курс російського рубля за період з грудня 1992 р.- 30.04.1993 р. та з 25.10.1993 р. - 31.12.1995 р. які він отримував у співвідношенні 1000:1.
ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 р. є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
ст.5 Угоди від 13.03.1992р., встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно ст. 6 Угоди від 13.03.1992 р. у випадку якщо в державах - учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку ( доходу ) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Із змісту Указу Президента України «Про реформу грошової системи України» від 07.11.1992 р. № 549/92 з 12.11.1992 р. на території України введено національну валюту, тому з 01.12.1992 р. розмір заробітку визначається, виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії, а саме станом на 11.03.2005р. на час призначення пенсії позивачу. Офіційний курс гривні станом на 11.03.2005 р. становив 1,9288 грн. за 10 російських рублів.
За інформацією Національного банку України Указом Президента Російської Федерації від 04.08.1997 р. № 822 «Про зміну номінальної вартості російських грошових знаків та масштабу цін» з 01.01.1998 р. в Російській Федерації змінена номінальна вартість російських грошових знаків у співвідношення 1000: 1.
Судом першої інстанції встановлено, що у довідках про заробітну плату які видані 06.07.2004р. Сургутським будівельно-монтажним трестом № 1 структурного підрозділу ВАТ «Сургутнафтогаз» № 260, № 261 заробітна плата ОСОБА_4 вказана без врахування деномінації. (а.с 29.32 )
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача про наявність у довідках про заробітну плату за № 260 та № 261 ( а.с. 29-32) сум з врахуванням деномінації є необґрунтованими, оскільки надані з метою збільшення фактичного заробітку останнього у 1000 разів.
З матеріалів справи видно, що пенсійний орган коефіцієнт заробітку за кожний місяць обчислював позивачу для нарахування пенсії з 01.12.1992 р. наступним чином. Сума заробітку в рублях, зазначена в довідці, ділиться на 1000 ( у зв'язку з деномінацією, яка проведена у Російській Федерації з 01.01.1998 р. ) та множиться на 0,19288 ( курс за 1 російський рубль). Одержана сума заробітку в гривнях ділиться на середню заробітку плату в галузях економіки України, за відповідний місяць. Індивідуальний коефіцієнт заробітку ОСОБА_4 за періоди роботи з 01.08.1990 р.-30.04.1993 р., з 25.10.1993 р.-31.12.1995 р., з 01.07.2000 р.- 28.02.2005 р. становить 2,37489.
Отже, пенсійний орган правомірно визначив розмір заробітної плати за спірний період які зараховано до трудового стажу позивача з урахуванням деномінації рубля.
Що стосується вимоги ОСОБА_4 провести перерахунок пенсії без обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обмеження щодо врахування при обчисленні розміру пенсії доходів, отриманих за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати ( доходу) з якої сплачувались страхові внески - такі виплати враховуються в розмірі, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
В даному випадку пенсійний орган правомірно врахував при перерахунку пенсії позивачу обмеження заробітку 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання вказаних сум.
Висновки колегії суддів узгоджується з правовою позицією яка викладена в Постанові Верховного Суду від 07.06.2018 р. в справі № 345/3172/17, адміністративне провадження № К/9901/770/17.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, пенсійний орган як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законами та Конституцією України. Пенсійний орган правомірно визначив розмір заробітної плати за період з 01.12.1992р.-30.04.1993р., з 25.10.1993 р.-31.12.1995р. які зараховано до трудового стажу позивача з урахуванням деномінації рубля, а також правомірно врахував при перерахунку пенсії обмеження заробітку 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання вказаних сум.
Доводи ОСОБА_4 про те, що за період роботи з 01.12.1992 р. - 30.04.1993 р., з 25.10.1993 р. - 31.12.1995 р. при переведенні у гривню заробітна плата має бути врахована саме в тому розмірі яка зазначена в довідках № 260, № 261 від 06.07.2004 р. (а.с 29, а.с. 32 ) тобто, без деномінації рубля та заміни обігових рублів на нові у співвідношенні 1000 рублів у грошах старого зразка на 1 рубель в нових , колегія суддів до уваги не приймає оскільки, суперечить вищевказаним вимогам законодавства та засадам розсудливості та обґрунтованості.
Інші доводи апелянта не спростовують висновки суду.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 1940/1684/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повне судове рішення складено 19 квітня 2019 року.