Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №810/1782/13-а
адміністративне провадження №К/9901/912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл»
на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 (суддя - Головенко О.Д.)
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 (колегія у складі суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С., Шостак О.О.)
у справі № 810/1782/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл»
доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» (далі - Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області (далі - ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2012 № 0000322305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 798170,10 грн.
Обґрунтовуючи позов вказується, що визначене спірним рішенням штрафна санкція помилково застосована до нього, так як на момент перевірки наявне на автомобільній заправній станції (далі - АЗС) пальне обліковане позивачем у встановленому чинним законодавством порядку, при цьому, накладні та товарно-транспортні накладні на момент перевірки знаходились за місцезнаходженням позивача, оскільки АЗС є відокремленим підрозділом підприємства, у зв'язку з чим бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо за місцем знаходження підприємства. Крім того, позивач вважав, що змінний звіт форми 17 - НП не є первинним документом для ведення бухгалтерського обліку, а тому його відсутність під час перевірки не є порушенням підприємством.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що законом не закріплено обов'язку податкового органу звертатись до платника податків для надання документів або відповідної інформації, позивач повинен був надати усі можливі первинні документи до перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким були застосовані штрафні санкції за виявлений факт відсутності на АЗС позивача документів обліку запасів паливо мастильних матеріалів (далі - ПММ), правомірним та прийнятим з дотриманням вимог податкового законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Вказується, що бухгалтерський облік нафтопродуктів ведеться бухгалтерією Товариства на підставі первісних документів, якими є товарно-транспорті накладні (видаткові накладні та/або акти приймання-передачі), які передаються до бухгалтерської служби; оприбуткування нафтопродуктів, які надійшли на АЗС ведеться в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, який був наданий під час проведення перевірки; змінний звіт АЗС за формою №17-НП ведеться на АЗС та складається після закінчення зміни для відображення кількісних змін нафтопродуктів, а тому не міг бути наданий під час проведення перевірки, так як зміна ще не закінчилась, а в Акті перевірки не конкретизовано, які саме зміні не було надано; до перевірки було надано всі документи, які підтверджують облік нафтопродуктів за місцем реалізації та наявності яких передбачена законодавства.
В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПС у Київській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці - АЗС, що розташована за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 23 та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «БЕЛ ОІЛ», за результатами якої складено акт від 23.02.2012 на бланку № 000145.
За висновками вищезазначеного акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 , які полягали у не веденні господарською одиницею позивача обліку товарних запасів (паливно-мастильних матеріалів) за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 399085,05 грн., оскільки до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, змінні звіти та інші первинні бухгалтерські документи, які підтверджують облік товарно-матеріальних цінностей у встановленому порядку.
07.03.2012 відповідачем на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 000322305, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «БЕЛ ОІЛ» штрафні (фінансові) санкції у сумі 798170,10 грн.
Судами також встановлено, що позивач використовує книгу обліку розрахункових операцій №1016002148/2, яка зареєстрована у ДПС в Обухівському районі Київської області 14.10.2011.
Крім того, товарно-транспортні накладні, змінні звіти, та інші первинні бухгалтерські документи зберігаються за юридичною адресою ТОВ «БЕЛ ОІЛ», а саме - за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 25. Розрахункові операції щодо купівлі - продажу пального проводяться через реєстратор розрахункових операцій безпосередньо на АЗС.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду, який прийняв позицію податкового органу, зауваживши, що під час перевірки АЗС Товариства не було облікових документів щодо підтвердження запасів ПММ саме на АЗС.
Разом з тим, Суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суді попередніх інстанцій про законність рішення та ДПІ передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Так, з огляду на матеріали даної судової справи, вона розглядалась судами неодноразово.
При цьому, Вищий адміністративний суд України переглядаючи рішення місцевих судів, - 20.03.2013 постановив ухвалу №К/9991/62911/12, згідно якої справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (предмет даного касаційного оскарження). По суті спору суд касаційної інстанції зобов'язав, серед іншого, дослідити зміст первинних документів, факт відсутності яких став підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення. Визначився даний суд також і з тим, що відповідні документи після завершення зміни передаються, згідно із законодавством України, до бухгалтерії Товариства, яке знаходиться за іншою адресою, відмінною від адреси АЗС.
Однак, судячи із змісту рішень судів попередніх інстанцій, які є предметом даного судового оскарження, Верховний Суд робить висновок, що висловлені Вищим адміністративним судом України доводи та обґрунтування для направлення справи на новий розгляд залишились не виконаними, що суперечить частині п'ятій статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час ухвалення судом першої інстанції, згідно якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
В даному випадку Верховний Суд повторно наголошує на необхідності дослідження змісту первинних документів, якими підтверджується дійсний обсяг запасів, в даному випадку ПММ на АЗС Товариства, як того вимагає положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.
Крім того, суди попередніх інстанцій мають врахувати позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 25.01.2015, справа №21-275а14, згідно із якою сама відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, якщо такі товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тобто, важливо з'ясувати наявність або відсутність таких документів та місце їх знаходження.
Зазначені обставини залишились не дослідженими незважаючи на доводи позивача та судове рішення Вищого адміністративного суду України.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені неточності та суперечливі обставини мають бути досконало досліджені, задля можливості винесення у даній справі законного рішення, у зв'язку із чим справа має бути надіслана до суду першої інстанції на новий розгляд.
З урахуванням наведеного, справу необхідно направити на новий розгляд, де вказаним обставинам слід надати правового значення.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» задовольнити частково.
2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
3.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду