Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа №161/4656/17
адміністративне провадження №К/9901/17134/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 161/4656/17
за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Плахтій І.Б. та
ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Яворського І.О., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., -
22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Луцького ОУ ПФУ стосовно відмови в перерахунку індексації її пенсії відповідно до вимог законодавчих актів щодо індексації та проведенні компенсації перерахованої індексації і донарахованої пенсії внаслідок втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати згідно з нормативними актами про компенсацію доходів при здійсненні перерахунку пенсії та виплат донарахованих сум на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 161/5708/14-а;
- зобов'язати Луцьке ОУ ПФУ здійснити ОСОБА_2 перерахунок індексації виплат пенсії згідно вимог Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період з 27 березня 2014 року по даний час з урахуванням моменту фактичної виплати донарахованих сум пенсії на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 161/5708/14-а, встановивши початковий (базовий) місяць індексації з 01 квітня 2014 року, а також провести компенсацію перерахованої індексації і донарахованої пенсії внаслідок порушення строків їх виплати згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) за період з 01 квітня 2014 року до моменту реальної виплати, а також здійснити виплату зазначених коштів.
Позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що вона перебуває на обліку у відповідача, як одержувач пенсії за віком. Пенсія призначена 14 квітня 2005 року відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII). Після звільнення з роботи з посади начальника відділу Волинського обласного центру зайнятості у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на держслужбі їй було проведено перерахунок пенсії з 31 грудня 2010 року згідно зі статтею 37-1 Закону № 3723-XII. У травні 2015 року на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2015 був проведений повторний перерахунок пенсії на підставі тієї ж норми у тому ж відсотковому розмірі, але із включенням до розрахунку розміру матеріальної та соціальної допомоги, а також індексації. Реальна виплата коштів за постановою суду відбулася одноразово у травні 2015 року за період з 27 березня 2014 року по травень 2015 року. У зв'язку з цим, на думку позивача, з квітня 2014 року відповідач зобов'язаний був провести належну індексацію її пенсії, а також компенсацію доходів внаслідок порушення строків їх виплати. Однак, вимог законодавства не виконав і по даний час. В лютому 2017 року вона зверталася до відповідача з заявою щодо здійснення дій по перерахуванню пенсії щодо її індексації та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Однак, отримала відмову. Такі дії відповідача вважає протиправними.
Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 28 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що не має правових підстав для задоволення позовної вимоги про необхідність проведення індексації пенсії з 27 березня 2014 року, оскільки така вже була вирішена в іншому судовому рішенні (справа № 161/5704/14-а), яке набрало законної сили. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось. Перерахунок же пенсії на підставі рішень суду є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом № 3723-XII, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та, відповідно, встановлення нового базового місяця.
Що стосується компенсації доходів позивача внаслідок порушення строків їх виплати, то суди дійшли висновку про те, що суми пенсії позивача не нараховувалися в складі загального розміру пенсії періодичними платежами і, відповідно не могли бути виплачені, що не передбачає виплату компенсації втрати частини доходів.
05 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, а справу направити на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував та не піддав юридичному аналізу вимоги пункту 10-1 Порядку № 1078, який ставить визначення місяця початку індексації у залежність від визначення судом строків виплати та їх фактичного виконання, що має місце в даному випадку. При цьому, суд апеляційної інстанції пославшись на те, що здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може слугувати підставою для нового відліку індексу споживчих цін з метою проведення індексації, залишив поза увагою те, що відповідач змінив базовий місяць спочатку на 01 грудня 2015 року, а потім на 01 травня 2016 року. Проте базовим місяцем для проведення індексації, яка здійснюється постійно наростаючим підсумком, є момент призначення пенсії або момент її законодавчого підвищення. Водночас суди не встановили, які законодавчі підвищення пенсії державних службовців відбувались з 31 грудня 2010 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 327 КАС України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
09 січня 2018 року від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких Луцьке ОУ ПФУ просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_2 судові рішення - без змін.
Верховний Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача, як одержувач пенсії за віком. Пенсія призначена 14 квітня 2005 року відповідно до Закону № 3723-XII.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 березня 2015 року у справі №161/5704/14-а адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнив частково:
- визнав протиправними дії Луцького ОУ ПФУ щодо невключення позивачу до складових заробітної плати для перерахунку пенсії як державному службовця матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації неправомірними;
- зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця з розрахунку 85% від сум її заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації з 27 березня 2014 року з врахуванням виплачених сум.
Також, у справі яка розглядається суди встановили, що вказане судове рішення у справі № 161/5704/14-а було виконано у травні 2015 року за період з 27 березня 2014 року по 30 квітня 2015 року.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 727/5413/17, від 04 травня 2018 року у справі № 688/213/17, від 26 червня 2018 року у справі № 497/4/17 сформував правовий висновок, відповідно до якого під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» в розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивачки на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що підставами для проведення визначення розміру споживчих цін для здійснення індексації із встановленням відповідного базового місяця, є: 1) перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, визначеного Порядком 1078, 2) факт підвищення сум доходів громадян.
Відповідно до абзаців першого та другого пункт 10-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено.
У разі коли в результаті перерахунку пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили, виплати перерахованих сум до пенсії фактично не здійснені і строки їх виплати не визначені, місяць, в якому значення індексу споживчих цін було прийнято за 1 або 100 відсотків, для визначення індексації пенсії не змінюється.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди, зокрема, виходили з того, що не може бути задоволена вимога позивача про встановлення базового місяця для проведення індексації пенсії квітня 2014 року, тобто місяця з якого було проведено перерахунок пенсії на виконання судового рішення, оскільки здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Водночас суди не встановили, який базовий місяць для проведення індексації брався відповідачем для перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення.
Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що після проведення перерахунку пенсій з 01 травня 2016 року відбулось перевизначення місяця призначення пенсії і заміна його з 01 грудня 2015 року на 01 травня 2016 року та встановлено фіксований розмір індексації в розмірі 147 грн 10 грн.
Проте, суди не дали оцінки цій обставині та не встановили підставу такого перевизначення.
До того ж Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) було сформовано правовий підхід застосування, зокрема, положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159. У вказаних постановах міститься правовий висновок про те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не має право на виплату компенсації втрати частини доходів, оскільки установлені постановою у справі № 161/5708/14-а не нараховувались, не відповідає вказаним висновкам Верховного Суду.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду