П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2194/18
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О.О.,
- ОСОБА_1,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, прийняте у складі суду судді Кисельової О.Й. по справі за позовом ОСОБА_2 Кієна до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 жовтня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 Кієн із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_2 Кієн, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 Кієна задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області від 28.09.2018 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_2 Кієн, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області повторно розглянути заяву громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_2 Кієн, ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при зверненні із заявою до Білозерського РС УДМС України в Херсонській області про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", позивач в графі "місце проживання в Україні" позивач зазначив: вул. Польова, 25, с. Музиківка, Білозерський район, Херсонська область. Відповідно до п. 14 Порядку формування квоти імміграції територіальні органи і підрозділи після отримання зазначених документів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, надсилають відповідні запити. 27.07.2018 року до УДМС надійшов лист УСБУ в Херсонській області № /20/646-1778, в якому зазначено про доцільність відмови громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_2 Кієн у наданні дозволу на міграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію", так як встановлено, що під час подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач вказав свідомо неправдиві відомості щодо місця свого проживання на території Херсонської області. Зазначена в заяві про надання дозволу на імміграцію адреса місця проживання використовується іноземцями як місце масового проживання іноземців, які звертаються із заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну для отримання відповідного дозволу. Таким чином, відмова у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на думку апелянта, є обґрунтованою та законною.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до паспорту громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 P VNM C3683687 та свідоцтва про народження, ОСОБА_2 Кієн ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4, батько - ОСОБА_2 Зианг, мати - Нгуєн ОСОБА_5.
Згідно із паспортом громадянина України ОСОБА_2 Тиен Зунг МР 403091 та свідоцтва про народження від 16.05.2012 року, серія І-КГ № 139531, ОСОБА_2 Тиен Зунг, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько - ОСОБА_2 Зианг, мати - Нгуєн ОСОБА_5.
Отже, ОСОБА_2 Тиен Зунг є рідним братом позивача ОСОБА_2 Кієн.
Батьки позивача: батько - ОСОБА_2 Зианг та мати - Нгуєн ОСОБА_5 у 2004 році та, відповідно у 2013 році отримали посвідки на постійне проживання в Україні.
28.09.2017 року ОСОБА_2 Кієн звернувся до УДМС України в Херсонській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", у зв'язку з тим, що рідний брат позивача ОСОБА_2 Тиєн Зунг є громадянином України, в графі "місце проживання в Україні" якої зазначено: "Херсонська область, Білозерський район, с. Музиківка, вул. Польова, 25".
УДМС України у Херсонській області звернулося до УСБУ в Херсонській області із запитами від 18.10.2017 року № 1/3-22480, від 02.02.2018 року № 6501.4-1493/65.1-18, від 03.04.2018 року № 6501.4-5128/65.1-18, від 12.06.2018 року № 6501.4-86123/65.1-18 про проведення перевірки наявності чи відсутності підстав для надання ОСОБА_2 Кієну дозволу на імміграцію в Україну.
26.09.2018 року відповідач відібрав пояснення у ОСОБА_6, відповідно до якого остання повідомляє, що у її будинку за адресою с. Музиківка, вул. Польова, 25 проживають її знайомі: Нгуєн Тіен Зкнг, ОСОБА_2 Кієн, Чан ОСОБА_7.
27.09.2018 року Музиківською сільською радою Білозерського району Херсонської області складений Акт обстеження для встановлення факту проживання громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 Кієна за адресою: с. Музиківка, вул. Польова, 25, № 02-28/1031, яким встановлено, що позивач на час обстеження не перебував за вказаною адресою, та зі слів сусідів, не проживає там з квітня 2018 року.
27.09.2018 року УСБУ в Херсонській області надало відповідь на запити відповідача, в якій повідомило про доцільність відмови ОСОБА_2 Кієну у наданні дозволу на імміграцію в України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", у зв'язку із встановленням факту зазначення заявником при подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну неправдивих відомостей, що стосуються адреси свого місця проживання на території Херсонської області.
Відповідно до довідки Музиківської сільської ради від 28.09.2018 року № 1369 ОСОБА_2 Кієн не проживає та не зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
28.09.2018 року УДМС України в Херсонській області прийняло рішення №6501.4/6217-18 про відмову громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_2 Кієну, ІНФОРМАЦІЯ_1, у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".
Не погоджуючись із правомірністю зазначеного рішення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що єдиною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україну визначено лист Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 27.09.2018 року № /20/646-1778, який не містить жодних конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення ОСОБА_2 Кієном протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України, на час звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію. Доказів того, що існують такі підстави для прийняття оскаржуваного рішення, як інші випадки, передбачені законами України, відповідач суду не надав. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки ненадання позивачу дозволу на імміграцію має наслідком для нього та членів його сім'ї повну зміну способу життя родини.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 07 червня 2001 року № 2491-III «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-III), а процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію - Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок №1983).
Згідно з статтею 1 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема щодо осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 2491-III встановлено, що заява про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема, особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади (ч. 2 ст. 9 Закону № 2491-III).
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання (ч. 11 ст. 9 Закону № 2491-III).
Частиною 1 статті 10 Закону № 2491-ІІІ встановлено перелік обставин, за яких дозвіл на імміграцію не надається, зокрема особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Разом з тим, відповідно до положень абз. 3 п.п. п. 2 Порядку № 1983, територіальні органи ДМС приймають рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" (п. 9 Порядку № 1983).
Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах (п. 10 Порядку № 1983).
У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб (п. 11 Порядку № 1983).
Відповідно до п. 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
За змістом п. 14 Порядку № 1983, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду (п. 15 Порядку № 1983).
У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (п. 16 Порядку № 1983).
Отже, зі змісту наведених вище положень Порядку № 1983 слідує, що територіальні органи ДМС, отримавши від особи заяву про імміграцію в Україну, у місячний термін проводять перевірку правильності її оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", а також надсилають відповідні запити до компетентних органів, висновки яких враховуються при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28.09.2017 року ОСОБА_2 Кієн подав до УДМС України в Херсонській області заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну. На виконання пункту 14 Порядку № 1983 після отримання та реєстрації заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну, відповідач 18.10.2017 року, 02.02.2018 року, 03.04.2018 року, 12.06.2018 року надсилав до Управління СБУ в Херсонській області відповідні інформаційні запити.
27.09.2018 року відповідач отримав лист Управління СБУ в Херсонській області про недоцільність надання ОСОБА_2 Кієну дозволу на імміграцію, посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", а саме: у зв'язку із встановленням факту зазначення заявником при подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну неправдивих відомостей щодо адреси свого місця проживання на території Херсонської області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини щодо фактичного проживання позивача за адресою: с. Музиківка, вул. Польова, 25, які отримані відповідачем від Управління СБУ в Херсонській області, та які в подальшому стали підставою для відмови ОСОБА_2 Кієну у наданні дозволу на імміграцію, встановлені у серпні 2018 року, у той час, як заява про надання дозволу на імміграцію в Україну подана позивачем 28.09.2017 року.
Щодо посилань апелянта на інформацію, отриману відповідачем від Управління СБУ в Херсонській області, викладену у листі від 27.09.2018 року № /20/646-1778, колегія суддів вказує, що вказана інформація не містить жодних конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення ОСОБА_2 Кієном протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України, на час звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію.
Суд апеляційної інстанції враховує відомості, викладені у листі Управління СБУ в Херсонській області від 14.12.2018 року № 71/22/3-9348, який подано на виконання ухвали Херсонського окружного адміністративного суду, проте зазначає, що вказані відомості не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки матеріали, які підтверджують викладені обставини визнано такими, що втратили практичне значення і не мають культурної цінності, а тому їх знищено у встановленому порядку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини встановлені Управлінням СБУ в Херсонській області тільки у вересні 2018 року та не підтверджені належними доказами, тобто не містять ознак неправдивих відомостей чи підроблених документів, що свідомо наведені позивачем у заяві про надання дозволу на імміграцію. Крім того, суд зазначає, лист Управління Служби безпеки України в Херсонській області не є нормативно-правовим актом, який врегульовує спірні правовідносини в розумінні пункту 6 частини 1 статті 10 Закону, а носить рекомендаційний характер, а відтак - не є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію. При цьому Управління СБУ України в Херсонській області у своєму листі посилається на порушення позивачем п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", у той час, як відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію, посилається на п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію" - в інших випадках, передбачених законами України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що пункт 11 Порядку № 1983 не зобов'язує особу, яка подає заяву про надання дозволу на імміграцію, поновлювати відомості у документах, які можуть змінюватися з дня їх подачі.
Колегія суддів також враховує,що позивач є братом громадянина України, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-ІІІ дає йому позаквотне право на отримання дозволу на імміграцію в Україну.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин суб'єктом владних повноважень не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 Кієна до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 Кієна до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О. В. Єщенко