П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1434/19
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.
за участю секретаря - Худика С.А.
за участю представника апелянта -ОСОБА_1
за участю представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «УКПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «УКПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» до Одеської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будлайф Інвест» про визнання протиправним та скасування рішення
Приватне акціонерне товариство лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « УКПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» ( надалі - позивач) звернувся з позовом до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради №3676-VІІ «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будлайф інвест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 4,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Бернардацці, 4/6, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування», посилаючись на порушення його прав, оскільки на спірній земельній ділянці розташований належний йому об'єкт нерухомого майна - санаторій « Красні зорі», загальної площею 14 905 м. кв.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року - відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 170 КАС України у зв'язку з неналежністю спору до справ адміністративної юрисдикції.
Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду від 15 березня 2019 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» є законність прийнятого рішення Одеської міської ради №3676-VІІ «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будлайф інвест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 4,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Бернардацці, 4/6, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування».
Як було зазначено вище, відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції, і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як встановлено ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
У п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України зазначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що:
- положення п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що згідно матеріалів справи, фактично жодних земельних правовідносин між сторонами не існує. Дані правовідносини можуть виникнути тільки з моменту прийняття відповідного рішення Одеської міською радою щодо затвердження проекту та погодження передання земельної ділянки в оренду 3-й особі.
Колегія суддів наголошує й на тому, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб'єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права володіння та користування об'єктом нерухомого майна - санаторієм « Красні зорі».
Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Посилання суду першої інстанції в ухвалі на певні правові позиції Верховного Суду (Постанова ВП ВС від 20.09.2018 року по справі № 813/6286/15, Постанова ВП ВС від 29 серпня 2018 року, справа № 569/838/17, Постанови ВП ВС від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а та від 25 квітня 2018 року у справі № 496/2866/16-ц, Постанова ВП ВС від 16 січня 2019 року, справа № 2а-8868/11/2670), є, на думку колегії суддів, недоречним, оскільки спірні правовідносини у зазначених постановах не є тотожними даній справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 15 березня 2019 року прийнята з порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал, зокрема, про відмову у відкритті провадження, справа ( заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 312, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «УКПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» -задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « УКПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» до Одеської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будлайф Інвест» про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою справу передати до суду першої інстанції для розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 18.04.2019р.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5