П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/5027/18
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міське управління житлово - комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року по справі за позовом Комунального підприємства "Міське управління житлово - комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області, державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області ОСОБА_2, 3-ті особи: Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Одеська обласна державна адміністрація, Чорноморська міська рада Одеської області, про визнання незаконними дії та скасування державної реєстрації, -
Позивач, КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області (далі - позивач) звернувся з позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у м. Чорноморську міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_3, міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську, треті особи: ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Чорноморська міська рада Одеської області, в якому просив:
- визнати незаконними дії Державного кадастрового реєстратора ОСОБА_3 відділу у м. Чорноморську міськрайонного управління в Овідіопольському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області про внесення відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,4300 га. кадастровий номер 5110800000:02:026:0149, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Пляжна, 5.
- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,4300 га. кадастровий номер 5110800000:02:026:0149, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Пляжна, 5.
- скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2,4300 га., кадастровий номер 5110800000:02:026:0149, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Пляжна, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229542351108, номер запису про право власності 20063578.
Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року замінено відповідача з міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області на ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеську обласну державну адміністрацію.
Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року замінено відповідача державного кадастрового реєстратора відділу у м.Чорноморську міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_3 належним відповідачем ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру в Одеській області.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року провадження у справі за позовом Комунального підприємства "Міське управління житлово - комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області - закрито, на підставі п.1ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.
В апеляційній скарзі, КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської МР, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на правову позицію ОСОБА_4 Верховного Суду, викладену в постанові цього суду від 04 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15 та інших справах зазначеної категорії, зазначив про те, що розгляд позовних вимог особи до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному реєстрі, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором, як суб'єктом владних повноважень, в даному випадку були вчинені істотні порушення процедури реєстрації, встановленої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», згідно державного Акту на право постійного користування землею серії ОД-ІІ №004798 від 11.09.1998 р., має право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4300 га., кадастровий номер 5110800000:02:026:0149, за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Пляжна, 5, (в відношенні якої пред'явлено позовні вимоги щодо неправомірності її реєстрації).
Власником зазначеної земельної ділянки є держава в особі Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585, адреса: 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4). Право власності та право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.
Позивач, заявляючи позовні вимоги щодо визнання незаконним дії державного кадастрового реєстратора ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації записів про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі України та Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вважав, що вирішує спір у сфері публічно-правових відносин щодо порушень з боку державного кадастрового реєстратора при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.
Суд першої інстанції закриваючи провадження у даній справі, виходив з того, що спір у даній справі не є публічно-правовим, оскарження рішення про державну реєстрацію земельної ділянки та права постійного користування нею безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки площею 2,4300 га., кадастровий номер 5110800000:02:026:0149, за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Пляжна, 5.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, однак вважає необхідним звернути увагу на наступному.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як встановлено ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
У п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України зазначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як встановлено матеріалами справи, позивач фактично оскаржує право власності держави та право постійного користування земельною ділянкою державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Крім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади Чорноморської міської ради Одеської області, з чого також вбачається наявність цивільно-правового спору щодо прав власності на земельну ділянку.
Отже, спір пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж самої земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції, участь державного реєстратора (чи державного органу, що здійснює реєстрацію) в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 13 серпня 2018 року у справі № 916/1639/18 було відмовлено у відкритті провадження за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до державного кадастрового реєстратора відділу у м. Чорноморську Міськрайоного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_3 та Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконними дій реєстратора та скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки суд вважав, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного, а не господарського судочинства.
Тобто мова йде про той самий спір, між тими самими сторонами щодо права власності та права користування земельною ділянкою площею 2,4300 га. кадастровий номер 5110800000:02:026:0149, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Пляжна, 5
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendzv. Ukraine», заява № 52013/08), в якомуЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у разі прийняття судом апеляційної інстанції постанови про залишення без змін ухвали суду про закриття провадження через те, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового характеру і спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства, сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту буде поставлено під загрозу.
Тому, з огляду на наведену вище аргументацію, колегія суддів приходить до висновку, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки непослідовність практики національних судів може створити позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист.
Така позиція узгоджується з правовим висновком ОСОБА_4 Верховного Суду у Постанові від 17.10.2018 року у справі № 201/4802/16-а.
Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в справі “Беллет проти Франції”, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував викладеного та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, оскільки ухвала суду першої інстанції має бути скасована з інших підстав ніж були викладені у доводах апеляційної скарги.
Оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання, було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвала суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міське управління житлово - комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - скасувати.
Справу за позовом Комунального підприємства "Міське управління житлово - комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області, державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області ОСОБА_2, 3-ті особи: Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Одеська обласна державна адміністрація, Чорноморська міська рада Одеської області, про визнання незаконними дії та скасування державної реєстрації - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 18.04.2019р.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7