61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
17.04.2019 Справа № 905/168/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.,
при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №б/н від 21.03.19р.
на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/168/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Строймет”, м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область
про стягнення 27600,00 грн.
Представники:
від стягувача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 09.04.19р., посвідчення адвоката України №0863 від 28.04.17р.
від боржника (заявника): ОСОБА_3, довіреність №108/ДУ/2019 від 28.12.18р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН№ 5013 від 28.03.18р.
приватний виконавець: ОСОБА_1
вільний слухач: ОСОБА_4
Суть справи:
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.16р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Строймет” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Строймет” заборгованість в сумі 27600,00грн., 1218,00грн. судових витрат.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.16р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” повернуто без розгляду.
17.02.16р. господарським судом Донецької області на виконання вказаного рішення виданий наказ про примусове виконання рішення.
26.03.19р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/168/16.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 26.03.19р. №01-01/162, у зв'язку з відрахуванням зі штату судді Гринько С.Ю., справу передано на повторний автоматичний розподіл.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.19р., автоматизованою системою документообігу суду визначено новий склад суду для розгляду скарги у справі №905/168/16: суддя Огороднік Д.М.
Ухвалою суду від 29.03.19р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровського округу ОСОБА_1 у справі №905/168/16 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.19р.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огороднік Д.М. розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-01/178 від 05.04.19р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/168/16.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.19р. визначений новий склад суду: головуючий суддя Лейба М.О.
08.04.19р. через канцелярію суду від приватного виконавця надійшов відзив (з додатками) на скаргу.
Ухвалою суду від 08.04.19р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 у справі №905/168/16 прийнято до розгляду та судове засідання з розгляду скарги відкладено на 17.04.19р.
У судове засідання 17.04.19р. з'явився представник скаржника, який надав заперечення на відзив на скаргу та усні пояснення по суті скарги.
Представник стягувача у судове засідання з'явився надав відзив на скаргу та заперечував проти задоволення скарги.
Присутній у судовому засіданні приватний виконавець проти задоволення скарги заперечував з підстав та мотивів викладених у відзиві на скаргу.
Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, в дану випадку на скаржника, суд, враховуючи процесуальні строки встановлені на розгляд скарг на дії виконавця, вважає за необхідне розглянути скаргу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали скарги та додані неї документи, відзив приватного виконавця на скаргу, відзив стягувача на скаргу, заперечення на відзив на скаргу та заслухавши пояснення та доводи присутніх представника скаржника, стягувача та приватного виконавця, господарським судом встановлено наступне:
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що приватним виконавцем в межах здійснення виконавчого провадження з примусово виконання виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області від 17.02.16р. у справі №905/168/16 винесені: постанова від 11.03.19р. про відкриття виконавчого провадження №58576363, постанова від 11.03.19р. №58576363 про арешт коштів боржника, постанова від 11.03.19р. про приєднання виконавчого провадження №58576363 до зведеного виконавчого провадження №58563062, постанова від 12.03.19р. про виведення виконавчого провадження №58576363 із зведеного виконавчого провадження №58563062.
Вказані постанови на думку скаржника винесені в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з огляду на те, що:
- приватним виконавцем було порушено норми ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”, якою визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцезнаходженням майна боржника, натомість приватним виконавцем виконавче провадження відкрито у м.Дніпро, тоді як місцезнаходження боржника є м. Білицьке, м.Добропілля Донецької області;
- в порушення ст.30 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не здійснив перевірку інформації щодо наявності або відсутності іншого виконавчого провадження стосовно боржника. Так, за твердженнями скаржника, приватний виконавець ОСОБА_1, відкриваючи виконавче провадження №58576363 від 11.03.19р., маючи доступ до Реєстру виконавчих проваджень мав перевірити інформацію про наявність відкритого зведеного виконавчого провадження відносно ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” та передати виконавче провадження на виконання до органу ДВС, яким відкрито перше виконавче провадження;
На думку скаржника, приватним виконавцем порушено норми Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції “З організації примусового виконання рішень”, в зв'язку з чим, дії приватного виконавця щодо невиконання дій по приєднанню виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, є неправомірними, на підставі чого приватним виконавцем допущено порушення прав та законних інтересів боржника. При цьому, за твердженнями скаржника, своїми діями щодо винесення постанови про арешт коштів боржника приватний виконавець ОСОБА_5 порушує черговість виконання вимог та інтереси інших стягувачів, які мають до боржника вимоги майнового характеру, що є порушенням ст.1072 ЦК України та ст.46 Закону України “Про виконавче провадження”;
- арешт був накладений на рахунки, призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування, що унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати.
Отже, як встановлено судом, враховуючи твердження скаржника про порушення приватним виконавцем вимог ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” скаржник фактично висловлює незгоду з діями приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Донецької області від 17.02.16р. у справі №905/168/16 та винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження №58576363, а в подальшому і накладання арешту на кошти боржника, приєднання виконавчого провадження №58576363 до зведеного виконавчого провадження №58563062, виведення виконавчого провадження №58576363 із зведеного виконавчого провадження №58563062.
З огляду на вищевказане, скаржник просить суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 11.03.19р. про відкриття виконавчого провадження №58576363;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 11.03.19р. у виконавчому провадженні №58576363 про арешт коштів боржника;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 12.03.19р. у виконавчому провадженні №58576363 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 11.03.19р. у виконавчому провадженні №58576363 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження;
- зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_1 усунути порушення (поновити порушене право заявника), а саме - здійснити всі дії, спрямовані на звільнення грошових коштів відповідача з-під арешту та повернення списаних коштів на рахунок боржника.
У відзиві на скаргу приватний виконавець зазначає, що ним у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження №58576363, оскільки у даному випадку були відсутні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Приватний виконавець зазначає, що ним у рамках відкритого виконавчого провадження №58576363 виконано рішення господарського суду Донецької області у справі №905/168/16 та вважає, що норми Закону України «Про виконавче провадження» вказують на той факт, що приватний виконавець у будь-якому випадку зобов'язаний відкрити виконавче провадження за заявою стягувача та відповідно до норм вказаного Закону після відкриття виконавчого провадження здійснити заходи щодо перевірки викладених у заяві стягувача обставин щодо відкриття виконавчого провадження.
Оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Чинний на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У ст.1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Пунктом 2 ч.1 ст.19 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до частини 3 ст.22, пункту 4 частини 1 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів (ч.5 ст.23 Закону).
Згідно ч.3 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, тоді як вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого останній здійснює діяльність (ч.6 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", абз.2 ч.2 ст.24 Закону).
Згідно ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до пункту 10 частини 4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
11.03.19р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №58576363 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/168/16 від 17.02.16р.
Також, 11.03.19р. приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Постановою №58576363 від 11.03.19р. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, з огляду на те, що на виконанні у приватного виконавця перебувало кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, останнім приєднано виконавче провадження №58576363 до зведеного виконавчого провадження №58563062.
Постановами №58576363 від 12.03.19р. приватним виконавцем у зв'язку з виконанням наказу господарського суду Донецької області №905/168/16 від 17.02.16р. виконавче провадження №58576363 виведено із зведеного виконавчого провадження №58563062 та закінчено виконавче провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та відзиву приватного виконавця на скаргу, стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішень, в якій останній обґрунтував своє звернення до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області зазначенням місця знаходження майна боржника. Так, у заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначено, що за наявною інформацією, яка міститься, зокрема, у ЄДРСР (справа №904/2342/18), ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» веде господарську діяльність з підприємствами Дніпропетровського регіону, в тому числі ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», яке здійснює на своїй території гарантійний ремонт та обслуговування обладнання (двигунів), що належать ТОВ «ДТЕК Добропіллявушілля». Таким чином, належне боржнику рухоме майно (обладнання, двигуни) перебуває (зберігається) у ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр-т Трубнікова, 56, код ЄДРПОУ 30619540) та ТОВ «ДТЕК Добропіллявуггілля» має дебіторську заборгованість, що випливає з вищевказаних правовідносин.
Крім того, стягувач зазначив, що рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації (продукція, обладнання, комплектуючі частини тощо) постійно постачаються та зберігаються на складах Філії «Павлоградське управління з матеріально-технічного постачання» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Тернівська, 5. Фактичне перебування майна, належного ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на території Дніпропетровської області підтверджується договірною документацією, а саме, специфікаціями від 04.06.18р., від 20.07.18р. та інші, які є невід'ємною частиною довгострокового договору поставки товарів №2101-ДУ від 21.12.18р.
Таким чином, за твердженням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 виконавче провадження №58576363 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/168/16 від 17.02.16р. відкрито останнім на підставі ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до статей 73, 74, Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідною скаргою згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України скаржник має довести факт наявності викладених у скарзі порушень певними доказами.
Тобто, саме скаржник, заявляючи скаргу про порушення приватним виконавцем вимог ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” має довести, що станом на час відкриття виконавчого провадження на території, на яку поширюються функції приватного виконавця ОСОБА_1 було відсутнє майно скаржника (боржника) у зв'язку з чим у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій.
Суд зазначає, що скаржником не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України, що станом на 11.03.19р. - дата відкриття виконавчого провадження на території, на яку поширюються функції приватного виконавця ОСОБА_1 було відсутнє майно боржника.
Таким чином, враховуючи відсутність таких доказів скаржником не доведено суду факт порушення приватним виконавцем норм ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”.
Крім того, частинами 5, 7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному ст.56 цього Закону.
Стягувачем у заяві про примусове виконання рішення було зазначено відомі йому рахунки боржника у банківських установах, розміщених у м.Києві та в Донецькій області.
Отже, дії приватного виконавця щодо винесення 11.03.19р. постанови про арешт коштів боржника відповідають приписам ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Твердження скаржника стосовно не передачі приватним виконавцем виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні в Добропільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області суд вважає юридично неспроможними, з огляду на наступне:
Відповідно до абзацу першого частини першої ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Абзацом другим частини першої цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 05.12.18р. у справі №904/7326/17 дійшла висновку про те, що ст.30 Закону передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника та лише за заявою стягувача. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження. Передбачені статями 45, 46 правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.
Щодо доводів стосовно накладання приватним виконавцем арешту на рахунки боржника, призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування, тобто рахунків зі спеціальним режимом використання, суд зазначає наступне:
Згідно з ч.2 ст.48 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України “Про електроенергетику” на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України“Про теплопостачання”, статті 181 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч.4 ст.48 Закону).
Згідно з частинами 1, 2 ст.56 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Проте, доказів того, що рахунки ТОВ “ДТЕК “Добропіллявугілля”, на яких містяться грошові кошти, на які накладено арешт згідно вказаної постанови, є спеціальними рахунками, грошові кошти на яких не підлягають арешту та використовується виключно для виплати заробітної плати, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам в межах чинного законодавства України, до поданої скарги не додано.
Отже, враховуючи відсутність таких доказів (договорів банківського вкладу, довідок банківських установ, тощо), скаржником не доведено суду, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Крім того, суд зазначає, що вимоги скаржника щодо скасування постанови про арешт коштів боржника, та зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 усунути порушення (поновити порушене право заявника), а саме здійснити всі дії, спрямовані на звільнення грошових коштів відповідача з-під арешту є безпідставними, оскільки згідно з наявною в матеріалах справи постановою від 12.03.19р. про закінчення виконавчого провадження №58576363 припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.
Щодо вимоги заявника про повернення на рахунок боржника списаної суми боргу за виконавчим провадженням, суд зазначає, що така вимога не може бути предметом розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця, а є самостійною вимогою, що реалізується у позовному провадженні відповідно до приписів ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, а також з урахуванням юрисдикційності відповідних справ.
Інших доказів порушення приватним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання наказу господарського суду Донецької області №905/168/16 від 17.02.16р. суду не надано, як не надано і доказів порушення прав боржника під час виконання судового рішення обов'язкового до виконання в силу Закону.
Суд зазначає, що рішення господарського суду Донецької області від 04.02.16р. виконано приватним виконавцем в повному обсязі, а виконавче провадження закінчено.
Згідно з положеннями п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Відповідно до ч.2 ст.326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.12р. №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.12р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_7 проти Італії", №22774/93, п. 74), а існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, п. 43).
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.
З огляду на викладене, суд
Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.74, 76, 76, 86, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №б/н від 21.03.19р. на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/168/16, залишити без задоволення.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України).
У судовому засіданні 17.04.19р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.04.19р.
Суддя М.О. Лейба