проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" квітня 2019 р. Справа № 922/3321/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя Слободін М.М. ,
при секретарі судового засідання Стойки В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за дов.,
від відповідача: ОСОБА_2 адвокат за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків, за вх. №850 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2019р. (повний текст рішення складено 19.02.2019, суддя Смірнова О.В.) у справі №922/3321/18
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні технології", м. Харків
про стягнення коштів у сумі 518 755, 50 грн.
Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні технології" заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 518755,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання за договором оренди землі від 12.08.2004 року, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за №63141/04.
Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.
12.02.2019р. господарським судом Харківської області прийнято рішення по справі № 922/3321/18, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні технології" на користь Харківської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 206831,77 грн. та судовий збір в сумі 3102,47 грн.
У задоволені позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 311923,73 грн. відмовлено повністю.
Рішення обґрунтовано висновком суду, що позивач безпідставно застосував при розрахунку заборгованості з орендної плати за спірний період коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача 518 755 грн 50 коп. заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Отакара Яроша, ріг. пров. Отакара Яроша у м. Харкові площею 0,2520 га відповідно до договору оренди землі від 12.08.2004 № 63141/04 .
Вважає, що рішення по справі прийнято з не правильним застосуванням норм матеріального права. Наполягає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель є числовим вираженням індексу інфляції. Тому, відповідно до чинного законодавства, а саме ст. 289 ПК України та ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.10 договору оренди землі, вказаний коефіцієнт обов'язково повинен застосовуватися при визначенні розміру орендної плати.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2019 р. у справі № 922/3321/18.
08.04.2019 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважають, що договором оренди земельної ділянки не передбачено обов'язок орендаря при розрахунку орендної плати самостійно застосовувати коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. розгляд справи призначено на 16 .04.2019 р.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді - доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами під час апеляційного провадження наступні обставини справи.
На підставі рішення Харківської міської ради від 24.12.2003 року №/269/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", між Харківською міською радою (позивач, орендодавець) та ТОВ "Перспективні технології" (відповідач, орендар) укладено договір оренди землі від 12.08.2004 року, зареєстрований за № 63141/04 (надалі - Договір; а.с. 20-22), відповідно до умов якого, позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2520 га по вул. Отакара Яроша, ріг пров. Отакара Яроша у м. Харкові для будівництва торгівельного комплексу та подальшої експлуатації об'єкту строком до 31.12.2028 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі №922/1883/14 (а.с. 30) внесені зміни до Договору у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.
Вищезазначене рішення набрало законної сили 04.07.2014 року.
Відповідно до п. 5 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14), нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 260 від 24.09.2013 становить 6961273 грн. (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят одна тисяча двісті сімдесят три гривні). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 181/14 від 07.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 389831,29 грн., або в місяць 32485,94 грн. (пункт 9 Договору в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14).
Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно з п. 13 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14), розмір орендної плати переглядається у разі:
а) зміни умов господарювання, передбачених договором;
б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
в) зміни нормативної грошової оцінки;
г) внаслідок інфляції щорічно;
д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;
е) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 28 п.п. "д" (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14), в разі ухилення орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених п. 13 договору, орендодавець має право звернутися до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції.
Позивач вважає, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати в повному обсязі, а саме без урахування рішення суду яким внесені зміни до договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року у розмірі 518 755,50 грн, яку він просить стягнути в судовому порядку.
Як зазначалося вище, рішенням по справі позов задоволено частково. Рішення обґрунтовано висновком суду про те, що позивач безпідставно здійснив нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, ( ч. 2 ст.11 ЦК України)
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по цій справі, виник у зв'язку з не належним виконанням , на думку позивача, з боку відповідача умов, договору оренди земельної ділянки від 12.08.2004 р., в частині сплати орендної плати за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року.
Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України, договір оренди земельної ділянки є правочином.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. ( ст.2 Закону України «Про оренду землі»)
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. ( ст.13 Закону України «Про оренду землі»)
Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Пунктом. 9 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14) встановлено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 181/14 від 07.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 389831,29 грн., або в місяць 32485,94 грн.
Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п.31 п.п. «б» умов Договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором.
Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п. 11 Договору).
Таким чином, орендар ( відповідач по цій справі) мав сплачувати орендну плату за звітний місяць (з урахуванням індексу інфляції) протягом наступного місяця.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, при розрахунку розміру орендної плати, яку мав сплатити відповідач за спірний період, необхідно виходити з щомісячного розміру орендної плати (32485,94 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця.
Таким чином, за заявлений позивачем період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року відповідач мав сплатити орендну плату за Договором (з урахуванням індексу інфляції) в розмірі 426377,89 грн.
Згідно даних ГУ ДФС у Харківській області "Інформація щодо декларування, сплати орендної плати за землю та наявної заборгованості в розрізі суб'єктів господарювання за період з 01.01.2015 р. - 01.01.2018 р." (а.с. 28), відповідач сплатив орендну плату за Договором на загальну суму: за 2015 рік 145903,24 грн.; за 2016 рік 207387,52 грн.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, за грудень 2015 року розмір орендної плати, внесеної відповідачем, складав 12158,60 грн. (145903, 24 грн. оплати за рік / 12 місяців).
За таких обставин, за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року відповідач фактично сплатив орендну плату за Договором на загальну суму 219546,12 грн.
Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за Договором за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року становить 206831,77 грн. (426377,89 грн. - 219546,12 грн.).
Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про необхідність застосування щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно з п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
З наведених положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Згідно приписів ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 13 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14), розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (п. 36 Договору).
Відповідно до п. 28 п.п. "д" (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1883/14), в разі ухилення орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених п. 13 договору, орендодавець має право звернутися до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції.
Таким чином, зміна коефіцієнтів індексації, визначених законодавством є підставою для перегляду орендної плати та має здійснюватися у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Якщо орендар ухиляється від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених п. 13 договору, орендодавець має право звернутися до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції.
Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до Договору в частині розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель в 2015 - 2016 роках.
Заявник апеляційної скарги залишає поза увагою, що його правовідносини з відповідачем є договірними, а не контролюючими, та не навів доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов'язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.
Саме такий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові по справі №916/3236/16 від 30.03.2018 р.; та у постанові по справі № 916/3233/16 від 01.10.2018 р. (справи з аналогічних правовідносин).
Як свідчать матеріали справи, зазначений висновок було застосовано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 у справі № 813/3819/17, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати.
Вищезазначені правові позиції Верховного Суду спростовують твердження заявника апеляційної скарги про те, що відповідач мав сплачувати орендну плату за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, за відсутності внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі.
Згідно приписів ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення по справі залишається без змін.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, -
1.Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі №922/3321/18 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі №922/3321/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2019.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Н.М. Дучал
Суддя М.М. Слободін