Справа №2-38-2010 року .
25 лютого 2010 року м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - Чохонелідзе Л.М.,
при секретарі - Юрчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки та вважати договір поруки таким, що не укладений і про зобов'язання не вчиняти дії щодо вимагання грошових коштів та інших дій спрямованих на виконання дій договору поруки,
У грудні 2008 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки та вважати договір поруки таким, що не укладений і про зобов'язання не вчиняти дії щодо вимагання грошових коштів та інших дій спрямованих на виконання дій договору поруки.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що договір поруки від 01.07.2005 року був припинений так як було внесено зміни до договору кредитної лінії №0320050107006 від 01 липня 2005 року, а саме щодо збільшення строку повернення траншів, але до договору поруки зміни внесені не були.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що не підписував договір поруки від 01.07.2005 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1.
У судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач або представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду повідомлялися належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
01 липня 2005 року відкрите акціонерне товариство комерційного банку «Надра» та товариство з обмеженою відповідальністю «Торгового будинку «Олександрія-хліб» уклали договір кредитної лінії №0320050107006.
Цього ж дня, було укладено договір поруки між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1.
Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Суд дійшов висновку, що забезпечення зобов'язання по суті створює нове зобов'язання (забезпечувальне), яке є акцесорним (додатковим), завжди виникає у зв'язку з основним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Усна домовленість учасників правочину про застосування способів забезпечення виконання зобов'язання не створює юридичних наслідків, не породжує обов'язків для сторін. Так, без письмового оформлення правочину не виникають правовідносини поруки.
Стаття 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Суд дійшов висновку, що договір поруки є таким способом забезпечення виконання зобов'язань, який полягає у залученні третьої особи - поручителя до основного зобов'язання, яке виникло між боржником та кредитором. При цьому боржник не стає стороною в договорі поруки, який укладається між кредитором боржника та поручителем.
До ознак договору поруки можна віднести односторонність (в договорі поруки кредитор наділений лише правами, а поручитель - обов'язками).
Суть договору поруки полягає в тому, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього. Тобто умовою для вступу поручителя у відносини з кредитором є факт невиконання основного зобов'язання боржником.
Згідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Суд дійшов висновку, що будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату.
Стаття 143 ЦПК України вказує, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Позивач під час судового розгляду заявляв клопотання щодо проведення судово-почеркознавчої експертизи на вирішення якої поставити питання: «Чи виконаний підпис ОСОБА_1 у договорі поруки, який укладений 01 липня 2005 року між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1», але у зв'язку з відсутністю оригіналу договору поруки проведення зазначеної експертизи є неможливим.
Відкрите акціонерне товариство комерційного банку «Надра» на вимогу суду не надало оригінал договору поруки, укладений 01 липня 2005 року між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшов лист за вих. №1/6 від 04.01.2010 року відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», у якому міститься інформація, що проведено судово-почеркознавчу експертизу у справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки, щодо підпису у договорі поруки.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2008 року, судово-почеркознавча експертиза щодо підпису ОСОБА_1 у договорі поруки, який укладений 01 липня 2005 року між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 - не проводилася.
Предметом розгляду у справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за договором поруки, у зв'язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Отже, предметом досліджень у вищезазначеній справі не була дійсність або недійсність підпису ОСОБА_1 у договорі поруки, на що наполягає у своєму листі відповідач.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд дійшов висновку, що правочин як юридичний факт - це лише одна із підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, відрізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочином, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків притаманне правове вольове вчинення особою юридичних дій, спрямоване на свідоме створення конкретного цивільного правового результату.
Суд встановив, що правочин між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1 - не вчинено.
Крім того, зазначені вище факти свідчать про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення дій спрямованих на укладення договору поруки, що свідчить про відсутність вимоги, дотримання якої під час укладення договору є обов'язковим відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд дійшов висновку, що визначальним є принцип, згідно з яким недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових наслідків. Зокрема, сторони не зобов'язані виконувати передбачені таким правочином умови; одна сторона недійсного правочину має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій. Це можливо лише тоді, коли сторонам відомо про недійсність правочину.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків. Встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини. Які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 10 ЦПК України вказує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Оскільки спірний договір поруки вчинено поза волею позивача, він не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вважати таким що не укладений та має бути визнаний недійсним, за яким сторони не зобов'язані виконувати умови.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 203, 205, 215, 216, 546, 547, 548, 553 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 143, 146, 209, 212, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Вважати таким, що не укладений договір поруки від 01 липня 2005 року у якому ОСОБА_1 зазначений як поручитель, відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» як кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю торговий будинок «Олександрія-хліб» як позичальник.
Визнати недійсним договір поруки укладений 01 липня 2005 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра».
Зобов'язати відкрите акціонерне товариство комерційного банку «Надра» не вчиняти дії щодо вимагання грошових коштів, звернення стягнення на майно ОСОБА_1 та інших дій спрямованих на виконання договору поруки від 01 липня 2005 року.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 50 коп.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь держави судовий збір у розмірі 1 691 (одна тисяча шістсот дев'яносто одна) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку.
СУДДЯ: Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ