Справа № 761/24172/18
Провадження № 2-а/761/660/2018
27 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Шлапаковій А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Венівської Світлани Леонідівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному про скасування постанови про адміністративне,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Венівської Світлани Леонідівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному про скасування постанови про адміністративне. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.06.2018 року інспектором УПП в місті Києві ДПП рядовою поліції Валенівькою С.Л. винесено постанову серії НК № 742368 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mersedes Benz ML350», д/н НОМЕР_1. Рухався в напрямку міста Києва (автомобільна дорога Київ-Чоп М06 КП Сосновий бір). Близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 було зупинено у зв'язку із тим, що виконуючи поворот. Нібито не подав сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку чим порушив підпункт 2.9.6 ПДР. Позивач вказує, що рухаючись в напрямку м. Києва, виїжджаючи із другорядної дороги на головну, в супереч доводам працівників поліції ОСОБА_1 виконав усі вимоги п.п. 9.4, п. 10.1, 16.11 ПДР, а саме: при проїзді нерегульованого перехрестя керувався установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками, перед початком руху та перестроюванням переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху та завчасно подав сигнал покажчиками повороту (праворуч) до початку маневру і припинив негайно після його закінчення. Після виїзду на головну дорогу, з метою перелаштування в іншу смугу ОСОБА_1 подав сигнал покажчиками повороту (ліворуч) і до виконання маневру його було зупинено працівниками поліції. Сумнів в об'єктивності тверджень працівників поліції викликає на думку позивача, ще і той факт, що перед автомобілем ОСОБА_1 рухався легковий автомобіль, який схожий за класом і формою та вантажний автомобіль із причепом, вздовж маршруту руху автомобіля обабіч знаходились багаторічні лісові насадження в тому числі і на перехресті, що й призвело до невірного сприйняття обставин у даній ситуації. Крім того, при винесенні постанови працівниками поліції були допущені порушення, зокрема ст. ст. 268, 278-279 КУпАП. У зв'язку із викладеним позивач просить скасувати постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 742368 від 17.06.2018 року, винесену інспектором ПП в місті Києві ДПП рядовою поліції Венівською С.Л. відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП з мотивів порушення вимог пп. 2.9.6 ПДР як безпідставну, закривши провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 06 серпня 2018 у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного КАС України.
У встановлений судом строк, представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, згідно якого вважає вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В якості обґрунтування позиції зазначено, що відповідач 17.06.2018 перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання визначеної території безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, а отже вина особи є доведеною.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовою поліції Венівською Світланою Леонідівною 17.06.2018 р. було складено постанову серії НК № 742368 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. 00 коп.
Підставою для прийняття зазначеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стало те, що 17.06.2018 р. об 11 год. 05 хв. на автомобільній дорозі Київ-Чоп М06 КП Сосновий бір водій керуючи автомобілем «Mersedes Benz ML350», д/н НОМЕР_1 виконуючи поворот праворуч не подав сигнал світлового покажчика повороту, чим порушив п.п. 2.9 Б ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Водночас, п. 2.9 Б визначено, що водієві забороняється, керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Отже, ч. 2 ст. 122 КУпАП визначає вичерпний перелік порушень ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, однак керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу не підпадає під вказані обмеження.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП покладає на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов'язок з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідачем не надано жодних доказів щодо скоєння позивачем порушення правил дорожнього руху, яке могло бути підставою для складання відповідного протоколу за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Тому, суд, приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем.
Згідно положень ст.286 КАС України враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанови, суд вважає за можливе скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 77, 242, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, ст.ст. 122, 251, 222, 258, 280 КУпАП, ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Венівської Світлани Леонідівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.
Скасувати постанову серії НК № 742368 від 17.06.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: