№ 2 - 77/ 2010
22 лютого 2010 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Кашицької С.А. при секретарі Усенко О.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним ,
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
В обґрунтування позову позивачка вказала, що 03 грудня 2008 року між нею та відповідачкою укладений договір позики, згідно якого вона передала відповідачці грошову позику в розмірі 18 000 доларів США, що підтверджується складеною розпискою, в якій було вказано, що отримана відповідачкою грошова сума є сумою, яка отримана від продажу будинку, розташованого в м.Маріуполі по вул.Семафорній, б.44. Угода була складена в простій письмовій формі у вигляді боргової розписки з вказаним кінцевим строком повернення позики - 03 березня 2009 року. Відповідачка відмовляється виконувати свої зобов'язання відповідно до угоди та не повертає борг. Оскільки ОСОБА_2 є дочкою позивачки вона згодна на зменшення суми боргу до 12 000 доларів США. З урахуванням курсу долару США до української гривні, який становить на момент подання позовної заяви 8,20 грн. за 1 долар США, просить суд стягнути з відповідачки на її користь суму боргу в розмірі 98400 грн., судовий збір в розмірі 984 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 98400 грн. та судові витрати в розмірі 1104 грн.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та надала зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору позики, в обґрунтування якої вказала, що позивачка є її матір'ю. З червня 2008 року позивачка проживає в її будинку, розташованому в м.Маріуполі по вул.Зеленогорській,17. Оскільки ОСОБА_1 знаходиться на пенсії, відповідачка тривалий час матеріально їй допомагала, сплачувала витрати на лікування, за власні кошти зробила ремонт будинку №44 по вул.Семафорній в м.Маріуполі, який потім був проданий за 90000грн. Після продажу будинку позивачка виявила бажання витратити частину грошей на купівлю автомобілю для онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки позивачка має похилий вік, зловживає спиртними напоями, вона передала відповідачці 55000 грн. для купівлі автомобілю та правильного укладенням договору купівлі-продажу. Позивачка була присутня при виборі моделі автомобілю та укладенні угоди його купівлі-продажу. Ще частина коштів - 8500 грн. була витрачена на купівлю меблів, які знаходяться в кімнаті позивачки, та якими вона щоденно користується. Про те, як витрачена решта коштів від продажу будинку відповідачці невідомо. Крім того, розписку про одержання позики відповідачка склала не за вільним волевиявленням, а під дією психологічного насилля з боку позивачки. Просила суд визнати договір позики, укладений 03 грудня 2008 року між нею та ОСОБА_1 - недійсним.
Представник відповідачки ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просила суд визнати договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 грудня 2008 року недійсним.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона / позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками , а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів , суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей , визначених родовими ознаками.
Згідно вимог статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно вимог статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього ж Кодексу.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми до загальної суми.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що обов'язок повинен виконуватися належним чином і відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно вимог статті 617 Цивільного Кодексу України: "Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів".
Так , судом достовірно встановлено, що 03.12.2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики. Договір було укладено у простій письмовій формі у вигляді боргової розписки. За даним договором ОСОБА_1 позичила відповідачці - ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 18000 доларів США , а відповідачка ОСОБА_2 (позичальник у договорі) за умовами договору зобов'язалась повернути запозичені грошові кошти позичкодавцеві в строк до 03.03.2009 року. Дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Так , судом встановлено , що даний договір позики було укладено у простій письмовій формі у вигляді боргової розписки, у відповідності до вимог статті 1047 Цивільного кодексу України , згідно якої : договір позики укладається у письмовій формі , якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян , а у випадках , коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що розписку про отримання грошових коштів за договором позики написано відповідачкою ОСОБА_2 особисто, про що відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала в судовому засіданні та пояснила , що дійсно вона отримала у ОСОБА_1 грошові кошти за даною розпискою - договором позики , сама написала дану розписку про те , що вона отримала гроші та зобов"язується їх повернути ОСОБА_1 в строк до 03.03.2009 року і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Як встановлено в судовому засіданні , відповідачка ОСОБА_2 своє зобов'язання за даним договором позики у встановлений строк не виконала і тому позивачка звернулася до відповідачки з вимогою повернути суму боргу, але відповідачка відмовилась виконувати своє зобов'язання за договором, мотивуючи це тим, що боргову розписку підписувала під взаємодією психологічного насилля, однак дана обставина не знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Згідно ст. 545 ЦК України - прийнявши виконання зобов"язання , кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі . Якщо боржник видав кредиторові борговий документ , кредитор , приймаючи виконання зобов"язання , повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці , яку він видає. Наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого обов"язку.
Таким чином , при таких обставинах , виконання зобов"язання повинно бути проведено за ініціативою самого боржника , який зобов"язаний приймати будь-які зусилля для здійснення ним виконання зобов"язання та боржник може гарантувати свої інтереси шляхом отримання відповідного підтвердження належного виконання ним зобов"язання. Так у відповідності до ст. 545 ЦК України - підтвердження належного виконання зобов"язання є розписка кредитора про отримання виконання частково або повністю , крім того , підтвердженням виконання належним чином зобов"язання також може бути борговий документ , наявність якого у боржника підтверджує виконання . Складання розписки про отримання виконання - це обов"язок кредитора, який виникає за вимогою боржника , а повернення боржнику відповідного боргового документу - це обов"язок кредитора .
Так в судовому засіданні достовірно встановлено , що 03.12.2008 року зобов'язання за договором позики , було виконано в повному обсязі - в сумі 18000 доларів США позивачкою ОСОБА_1, а відповідачка надала позивачці відповідний письмовий документ - розписку, копія якої мається в матеріалах справи і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка звернулась до відповідачки з вимогою про виконання зобов'язання та повернення суми грошового зобов'язання їй, але , як встановлено , в судовому засіданні , на вимогу позивачки , відповідачка також відмовилась виконувати своє зобов'язання, мотивуючи невизнанням дійсності договору позики і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Посилання відповідачки на ті обставини , що договір позики було укладено під взаємодією психологічного насилля з боку позивачки, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідачка не надала до суду будь-які докази , які б підтверджували ті обставини , що договір позики нею був укладений під психологічним насиллям, таких доказів відповідачка до суду не надала та судом такі обставини не встановлені, оскільки згідно вимог статті 545 Цивільного Кодексу України , прийнявши виконання зобов'язання кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі , якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого зобов'язання. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Таким чином, відсутність боргового документу у боржника - відповідачки по справі - ОСОБА_2, а також відсутність розписки про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі вказують на те, що зобов'язання за договором позики від 03.12.2008 року не було виконано відповідачкою ОСОБА_2, належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 суми боргу у розмірі - 98400 грн., знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідачки ОСОБА_2 слід відмовити.
Згідно вимог статті 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов має бути задоволений в повному обсязі та з відповідача слід стягнути на користь позивача документально підтверджені витрати, які складаються з судового збору 80,91 грн., та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 120,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 217, 218 , 219 Цивільного процесуального Кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 545, 617, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити повністю.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі - 98 400 грн., та понесені судові витрати, які складаються з судового збору - 984 грн., та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі - 120,00 грн.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Суддя: