16 квітня 2019 року м. Київ
справа № 361/4825/18
провадження № 22-ц/824/4603/19
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Іванової І.В. (суддя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
сторони :
позивач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»
відповідач - ОСОБА_5
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року у складі судді Петришин Н.М., повний текст складено 10.12.2018 року,
У серпні 2018 року до суду надійшла позовна заява ПАТ «СК «Країна» до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 30.06.2015 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та транспортного засобу «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_2, водій якого з місця пригоди втік. В результаті даної ДТП автомобіль НОМЕР_1, отримав механічні ушкодження. Між ТзОВ «Лізингфінанс», який є власником пошкодженого автомобіля та позивачем Страховою Компанією було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту від 25.12.2014 р., предметом страхування за яким є майнові інтереси ТзОВ «Лізингфінанс», пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобіля НОМЕР_1.
Далі позивач зазначив, що він відшкодував заподіяний ТзОВ «Лізингфінанс» матеріальний збиток у розмірі 5963,26 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_5 на момент ДТП - 30.07.2015 р., на підставі права власності володів транспортним засобом «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_2, з яким відбулось зіткнення, отже, він є особою, відповідальною за завдані збитки, які зобов'язаний відшкодувати. Тому, позивач просить стягнути із відповідача на свою користь розмір матеріальних збитків у сумі 5963,26 грн. та судовий збір.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року у задоволення позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ «СК «Країна» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач у скарзі зазначив, що суд визнаючи пояснення потерпілого у ДТП недостатнім та неналежним доказом, не мотивував відхилення такого доказу та не врахував, що органами поліції проводились розшукові заходи автомобіля НОМЕР_2.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 грудня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (Страховик) та ТОВ «Лізингфінанс» (Страхувальник) укладено Договір № ТП 43891 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси Страхувальника, які пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме, автомобілем НОМЕР_1 (а.с. 5-7).
31 липня 2015 року до ПАТ «СК «Країна» від ОСОБА_6 надійшло повідомлення про настання страхового випадку, в якому зазначено, що 30.07.2015 р. о 19 год. у м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, 5/13, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_6 та іншого учасника ДТП, який керував автомобілем НОМЕР_2, та після зіткнення зазначених автомобілів, залишив місце пригоди, у зв'язку з чим, зазначений автомобіль орієнтовно «розшук по ДТП» (а.с. 9, 13, 18).
Зі змісту копії довідки № 71205739 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 30.07.2015 р. підрозділом 7 рота 4 батальйону УПС МВС у м. Києві, вбачається, що 30.07.2015 р. о 19:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасником такої ДТП з однієї сторони зазначений автомобіль НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_6. Відомості про іншого учасника у довідці відсутні, як і відсутня інформація про марку та д.н.з. автомобіля, який став учасником даної ДТП (а.с. 11).
У наданій копії схеми місця ДТП від 30.07.2015 р., складеної інспектором патрульної служби 7 роти 4 батальйону рядовим міліції ОСОБА_7, також відсутня інформація про іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди та відсутня інформація про порушення правил дорожнього руху учасниками даної пригоди (а.с. 17).
На запити ПАТ «СК «Країна» з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.07.2015 р. у м. Києві по вул. Набережна-Хрещатицька, Броварським відділом поліції ГУ НП в Київській області позивачу повідомлено, що власником автомобіля марки «Рено», д.н. НОМЕР_2, є ОСОБА_5, якого розшукати не виявилося можливим (а.с. 15).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що іншим учасником ДТП був автомобіль марки «Рено», д.н. НОМЕР_2, який належить відповідачу та на час вчинення ДТП був під його керуванням.
Судова колегія погоджується з таким висновком.
Так, згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Матеріали справи не містять доказів того, що винуватцем даної ДТП є відповідач.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено позовні вимоги, тому суд дійшов вірного висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Доводи скарги про те, що суд не мотивував відхилення такого доказу, як пояснення водія пошкодженого автомобіля, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даному випадку такі пояснення не є належними та допустимими, відповідно до норм ЦПК.
Так, у відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 7, 374, 376, 381, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,-
постановив :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.
Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий
Судді: