вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2019 р., м. Київ Справа № 911/930/19
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (49027, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 53, код ЄДРПОУ 35341093) до Фізичної особи-підприємця Назаренко Ольги Валеріївни (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) про видачу судового наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" звернулось до Господарського суду Київської області з заявою № 106 від 03.04.2019 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Назаренко Ольги Валеріївни 4939,63 грн боргу згідно договору поставки № К185 від 23.05.2012.
За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (далі - заявник) та Фізичною особою-підприємцем Назаренко Ольгою Валеріївною (далі - боржник) укладено договір поставки № К185 від 23.05.2012.
Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.
Так, заявник зазначає, що він здійснив боржнику поставку товарів відповідно до накладних: № БН 123396 від 25.05.2018 на суму 960,86 грн; № БН 152600 від 05.07.2018 на суму 925,55 грн; № БН 234894 від 12.10.2018 на суму 213,36 грн; № БН 247329 від 25.10.2018 на суму 2338,62 грн; № БН 260661 від 08.11.2018 на суму 789,66 грн. Всього товарів було поставлено на загальну суму 5228,05 грн, водночас боржником було сплачено лише 288,42 грн.
Отже, заявник стверджує, що у зв'язку з лише частковою оплатою, у боржника наявна заборгованість перед заявником у розмірі 4939,63 грн.
Суд, перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" № 106 від 03.04.2019 про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
В порушення норм даного пункту ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заявник стверджуючи про ненадходження грошових коштів від боржника не додає та не посилається на докази які підтверджують дану обставину (довідки з банку, банківські виписки та інші документи з банківських установ, що є доказами ненадходження коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача за весь період спірних правовідносин з моменту виникнення порушень умов договору поставки № К185 від 23.05.2012 до моменту подачі заяви до Господарського суду Київської області.
Згідно з ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положенням №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, у зв'язку з відсутністю даних доказів суд не може достеменно встановити факт наявності боргу у Фізичної особи-підприємця Назаренко Ольги Валеріївни та стверджувати про його безспірність.
Крім того, заявник додає до заяви акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2018 - 03.04.2019, який підписаний лише останнім. У зв'язку з чим, суд не може брати даний доказ до уваги, позаяк він складений заінтересованої особою.
Поряд з тим, суд встановив, що накладні: № БН 234894 від 12.10.2018 на суму 213,36 грн; № БН 247329 від 25.10.2018 на суму 2338,62 грн; № БН 260661 від 08.11.2018 на суму 789,66 грн не підписані боржником, а отже, суд не може вважати поставку товару за вказаними накладними такою, що відбулась.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відтак, заявник не додав до заяви про видачу судового наказу всіх необхідних доказів, що підтверджують наявність безспірного боргу, з цих підстав, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" у видачі судового наказу.
Згідно п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушенням вимог ст. 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відтак, заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення суми основної заборгованості за договором.
Також суд доводить до відома, що заявник не позбавлений права на звернення з позовом про стягнення заявленого боргу у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" у задоволенні заяви № 106 від 03.04.2019 про видачу судового наказу, за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Назаренко Ольги Валеріївни 4939,63 грн боргу згідно договору поставки № К185 від 23.05.2012.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 16.04.2019.
Суддя А.Ф. Черногуз