ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4585/19
провадження № 3/753/1992/19
"08" квітня 2019 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,
ОСОБА_2, 26.02.2019 року о 16.13 год., за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі (транспортний засіб «Деу Нексія», д.н.з. НОМЕР_1), без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», вчинивши своїми діями провопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В суді ОСОБА_2 наявність своєї вини заперечував. Поясив, що наявність предмету, схожого на шашку таксі, на даху транспортного засобу не є суттєвим доказом надавання послуг таксі, а лише підозрою у цьому. Крім того вказав, що надавання послуг таксі вважається перевезенням пасажирів за грошову винагороду. Відсутність будь - яких показань сторонніх людей, свідків, які могли би бути пасажирами свідчить про те, що послуг таксі він не надавав. Провадження відносно нього просив закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.
Посилання ОСОБА_2 на те, що наявність предмету, схожого на шашку таксі на даху транспортного засобу не є суттєвим доказом надавання послуг таксі, а лише підозрою у цьому, є неспроможними з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ст. 164 ч. 1 КУпАП, відповідальність передбачена, зокрема, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до положень п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» - ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з положеннями п. 5) ст. 1 вказаного Закону - ліцензія - це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Положеннями ст. 86 Розділу IV Постанови КМУ від 18 лютого 1997 р. N 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (далі - послуги таксі), повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів (абзац перший пункту 86 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 983 від 09.09.2009 р.)
Для надання послуг таксі автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених технічних вимог (абзац другий пункту 86 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 983 ( 983-2009-п) від 09.09.2009 р.).
Як убачається зі ст. 1 Розділі І Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі - легковий автомобіль, зорема, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля.
Крім того, відповідно до п.п. й) п. 30.3 ПДР, розпізнавальним знаком «Таксі» є квадрати контрастного кольору (сторона - щонайменше 20 мм), які розміщені у шаховому порядку у два ряди. Знак встановлюється на даху транспортних засобів або наноситься на боковій їх поверхні. При цьому повинно бути нанесено щонайменше п'ять квадратів.
Ілюстрація вказаного знаку міститься у додатку № 4 «Розпізнавальні знаки» до ПДР та повністю співпадає із зображенням шашки, що міститься на даху автомобіля ОСОБА_2 , фотографія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 2).
При цьому, факт облаштування свого автомобіля шашкою на даху транспортного засобу, яка є загальновідомою, ОСОБА_2 не заперечував.
Крім того, ОСОБА_2, не навів жодних підстав, які би могли виправдати мету відтворення ним ознак таксі - розміщення на даху автомобіля ліхтаря з квадратами контрастного кольору, які розміщені у шаховому порядку у два ряди, окрім як очевидної, що полягає у наданні послуг з перевезення.
Відсутність ліцензії на послуги перевезення підтвердив і сам ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що особисто зазначив у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» та засвідчи своїм підписом, а саме вказав, що він щойно збирався зробити ліцензію.
Будь - яких заперечень з приводу інкримінованого йому правопорушення, ОСОБА_2, на момент складання протоколу, також не зазначав.
Таким чином пояснення, надані ОСОБА_2 саме під час оформлення протоколу, є правдивими та істинними, та свідчать про те, що ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення без наявності відповідної ліцензії.
При цьому наміри ОСОБА_2 отримати ліцензію не є підставою для надання останнім послуг з перевезення у встановленому законом порядку.
З урахуванням наведеного, відсутність свідків надання ним послуг з перевезення за грошову винагороду, на момент складання протоколу, жодним чином не може свідчити про відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, в діях ОСОБА_2, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення, фотографією автомобіля, поясненнями самого ОСОБА_2, не дивлячись на заперечення вини останнім.
Враховуючи особу правопорушника, конкретні обставини вчиненого правопорушення, вважаю, що на останнього необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації.
Судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 164 ч. 1, 283-285 КУпАП,-
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накласти на нього штраф у розмірі 1000-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень без конфіскації.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 384, 20 гривень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя