16 квітня 2019 року справа № 360/3928/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д.. Казначеєва Е.Г.,
секретар Токарева А.Г.,
за участі представника відповідача - Татаринової О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (головуючий 1 інстанції Борзаниця С.В., складену в повному обсязі 22 січня 2019 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області) у справі № 360/3928/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції,
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області винагороду за участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за листопад 2015 року - 4480,00 грн.; грудень 2015 року 5600 грон., січень 2016 року - 5600 грн., загальна сума 15680,00 грн. та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в межах за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказами АТЦ при СБУ, які є підставою довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції підтверджується право позивача на отримання винагороди за участь в антитерористичній операції.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_4 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 15680,00 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5600 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Висновки апелянта обґрунтовані тим, що позивачем по справі пропущений строк звернення до суду, оскільки остаточний розрахунок по грошовому забезпеченню та компенсації за невикористану в році звільнення відпустку було проведено 27.07.2018, по вихідній допомозі при звільненні зі служби в поліції - 26.07.2018. Посилаючись на практику Верховного Суду, звертає увагу, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення абзацу 2 п. 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260. Наголошує на тому, що позивач у спірний період фактично знаходився у підпорядкуванні ГУНП в Луганській області, перебував на посаді інспектора Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, виконував функціональні обов'язки за займаною посадою та завдання керівництва ГУНП в Луганській області, завдання керівництва штабу антитерористичної операції не виконував, у фактичному підпорядкуванні керівництва щтабу антитерористичної операції не перебував. Крім того, зазначає, що у разі висновку суду щодо правомірності підстав для стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у спірний період, то рішення підлягає зміні щодо розрахунку та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за січень 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач, у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.09.1996 по 06.11.2015 року, а з 07.11.2015 року - в Лисичанському ВП ГУНП в Луганській області. 03.07.2018 наказом ГУНП № 274 о/с від 03.07.2018 позивач звільнений з ОВС по ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) (а.с. 36).
Наказом першого заступника керівника Антитерористичпого Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 27.09.2015 № 270 з 07.09.2015 року позивач прибув до складу сил та засобів, що залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань (а. с. 46-49).
Згідно витягу з наказу АТЦ при СБУ від 17.11.2015 року № 321 з 07.11.2015 ОСОБА_4 вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення до пункту постійної дислокації (а.с. 50-52).
Відповідно до витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичпого Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 ОСОБА_4 прибув до складу сил та засобів, що залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань з 07.11.2015 року (а. с. 53-55).
Відповідно до витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичпого Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 30.04.2018 № 120 дск позивач вибув зі складу сил та засобів, що залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань (а. с. 56-58).
На підставі вищевказаних наказів Головним управлінням Національної поліції в Луганській області видано позивачу довідку від 06.08.2018 № А-13795 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період з 07.09.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а. с. 5).
Згідно довідки від 27.12.2018 № 62429/ІІІ/35-2018 ОСОБА_4 у період часу з 07.11.2015 по 30.04.2018 перебував у відпустці з 29.04.2016 по 12.05.2016; з 11.07.2016 по 14.07.2016; з 15.07.2016 по 29.08.2016; з 03.07.2017 по 16.08.2017; з 15.02.2018 по 01.03.2018; з 05.03.2018 по 18.03.2018 (а.с. 45).
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 27.12.2018 № 1051/111/22-2018 про доходи позивача за період з 07 листопада 2015 по січень 2016 року (а. с. 62) у межах спірних правовідносин позивачу нараховано грошове забезпечення:
- з 07 листопада 2015 в сумі 4480,00 грн., з них: посадовий оклад 1920,00, оклад за спеціальним званням 1280,00 грн., вислуга років 1280,00 грн.;
- за грудень 2015 року в сумі 5600 грн., з них: посадовий оклад 2400 грн., оклад за спеціальним званням 1600 грн., вислуга років 1600 грн.;
- за січень 2016 року в сумі 5600 грн., з них: з них посадовий оклад 2400 грн., оклад за спеціальним званням 1600 грн., вислуга років 1600 грн. (а.с. 62).
Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з листопада 2015 по січень 2016 року.
Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Виходячи зі змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000,00 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000,00 гривень.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 наказом Міністерства оборони України № 49 від 02.02.2015 затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Вказаний Порядок визначає механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:
- залучені до проведення АТО;
- перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);
- перебувають у районі проведення АТО.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України м. Лисичанськ Луганської області віднесено до зони проведення АТО (пункт 7 Луганської області).
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 було залучено до безпосередньої участі у Антитерористичній операції на території Луганської області наказами ГУ ДСНС України у Луганській області, Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) у спірний період.
Факт залучення позивача до сил та засобів, що залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань в зазначений період часу також підтверджується витягом з наказу від 05.11.2015 № 2786 (а.с. 97), довідкою Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.11.2018 № 58181/111/35-2018 про надання інформації відповідно до якої позивач був задіяний як сили та засоби антитерористичного центру при Службі безпеки України (а.с. 82), наявним у позивача посвідченням учасника бойових дій, серії МВ № 031527 від 13.07.2015 (а.с. 6).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №812/927/16.
У зв'язку з тим, що в спірний період з листопада 2015 до 20.01.2016 була чинною Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 та наказ Міністерства оборони України № 49 від 02.02.2015, суд дійшов вірного висновку, що винагорода позивачу за безпосередню участь в антитерористичних операціях за вказаний період обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір до 20.01.2016 не повинен бути меншим ніж 3000,00 грн. При цьому суд не врахував, що з 21.01.2016 (з дня набрання чинності Наказом МВС України № 385) повинен становити у розмірі із розрахунку на місяць: у районах проведення активної фази АТО (лінії бойового зіткнення) - 4200 гривень; в інших районах (місцях) проведення АТО - 1200 гривень. Оскільки позивач перебував в інших районах (місцях) проведення АТО, винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях з 21.01.2016 року становить із розрахунку на місяць - 1200 грн. Отже, за січень винагорода складає: за період з 01 січня 2016 по 20 січня 2016 року - 3612,90 грн. та з 21.01.2016 по 31.01.2016 - 425,81 грн. та загалом 4038,71 грн. Отже, доводи апелянта стосовно зміни розрахунку та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за січень 2016 року є обґрунтованими.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки судом першої інстанції було надано належну та обґрунтовану оцінку даній обставині та зазначено, що спір в даній адміністративній справі стосується стягнення винагороди за участь в АТО, яка є частиною заробітної плати позивача, а тому шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду не може бути застосований.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013, в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 року по 31.01.2016 року, проте рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 5680,00 грн.
Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 7, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 360/3928/18 - змінити.
Абзац третій резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 14118,71 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 71 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 360/3928/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді: І.Д. Компанієць
Е.Г. Казначеєв