16 квітня 2019 року справа №360/4388/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідач Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 р. у справі № 360/4388/18 (головуючий І інстанції А.Г. Секірська) за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 по розпорядженню від 19.01.2012 № 116099 згідно заробітної плати за час участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС протиправними з 01.03.2012; визнати дії відповідача щодо винесення розпорядження від 20.02.2012 про призначення пенсії ОСОБА_1 з 20.02.2012; визнати протиправним та скасувати розпорядження від 20.02.2012 про призначення пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії на умовах та в розмірі, що виплачувалися згідно розпорядження № 116099 від 19.01.2012 з 01.03.2012 та виплатити недоотриману пенсію з 01.03.2012.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року позовні вимоги задоволені частково, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року на підставі його заяви від 03 серпня 2018 року № 1307/18 та довідки Управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15 серпня 2018 року № 586 звірення документів для призначення (перерахунку) пенсій; зобов'язав Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити з 01 серпня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 03 серпня 2018 року № 1307/18 та довідки Управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15 серпня 2018 року № 586 звірення документів для призначення (перерахунку) пенсій та виплатити належні суми пенсійних виплат за вирахуванням вже отриманих сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, апелянт просив надати роз'яснення з приводу виконання судового рішення.
В обґрунтування скарги зазначено, що позивач працював з 19.03.1985 по 19.09.1994 в Біловодській МШПК № 32, з 06.01.1988 по 14.03.1988 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Підприємство Біловодська МШПК № 32 ліквідовано 20.03.2008. По довідці з перерахованою заробітною платою була проведена зустрічна перевірка щодо наявності супроводжуючих документів по проведеному перерахунку заробітної плати на підприємстві. З метою підтвердження перебування на зберіганні в КУ “Трудовий архів” документів Біловодської МШПК № 32 управлінням було здійснено відповідний запит до вказаної установи. Листом від 08.02.2012 № 8/02-16 КУ “Трудовий архів” підтвердив знаходження документів Біловодської МШПК № 32 по 2003 рік включно. Зустрічною перевіркою 10.02.2012 при перевірці книг наказів та відомостей про перерахунок заробітної плати встановлено, що наказ від 23.04.2003 № 4 про проведення перерахунку заробітної плати та відомості за квітень 2003 року про донарахування заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.01.1988 по 14.03.1988 в Трудовому архіві відсутні. На думку відповідача, провести перерахунок пенсії за довідкою про заробітну плату, яка знаходиться в пенсійній справі неможливо, тому пенсія з 01.03.2012 виплачується в мінімальному розмірі. Повторна перевірка факту нарахування заробітної плати підприємством Біловодська міжгосподарча шляхово - будівельна організація (Біловодська МДПМК № 32) ОСОБА_1 за період участі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.01.1988 - 14.03.1988 та наявності документів про проведення донарахування заробітної плати в 2003 році була проведена в 2015 року. Для перевірки були надані книги обліку розрахунків по оплаті праці за період з 1987 - 01.07.1988 (справа № 109 на 41 листі); з січня по червень 2002 року (справа № 186 на 6 листах); з липня по грудень 2002 року (справа № 188 на 26 листах); відомості по заробітній платі з липня 2002 року по жовтень 2003 року (справа № 189 на 17 листах); книга наказів на прийом та звільнення працівників по підприємству МШПМК № 32 за 2002 рік (підшиті накази за 2003 рік) (справа № 184, 185). Перевіркою встановлено, що відповідно до книги обліку розрахунків по оплаті праці позивачу була нарахована заробітна плата: в листопаді 1987 року за 29 робочих днів в сумі 344,43 (в т.ч. премія 70,00 руб), в грудні 1987 року нарахована заробітна плата 307,79 (в т.ч. премія 8,00 руб); в січні 1988 року нарахована заробітна плата в сумі 367,52 руб, в т.ч. за 3 робочих дня та середній заробіток за 19 днів (РВК) в сумі 250,88 руб; в лютому 1988 року нарахована заробітна плата в сумі 370,40 руб, в т.ч. РВК 22 дня в сумі 290,40 руб та 70,00 премія за ввод, 10,00 руб премія за 4 квартал 1987 р.); в березні 1988 року нарахована заробітна плата в сумі 874,63 руб, в тому числі 736,28 руб - за Чорнобиль (так відображено в книзі обліку розрахунків по оплаті праці). У відомостях по заробітній платі з липня 2002 року по жовтень 2003 року інформацію по донарахуванню заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 1988 рік не виявлено. В книзі наказів на прийом та звільнення працівників по підприємству МШПК № 32 за 2002-2003 роки наказ від 23.04.2003 № 4 проведення донарахування заробітної плати відсутній. Під цим номером виданий інший наказ по підприємству. Тому пенсія нараховується та виплачується в гарантовано мінімальному розмірі, тобто 255% від прожиткового мінімуму. Загальний розмір пенсії з 01.10.2017 склав 3702,60 грн. На сьогоднішній день розмір пенсії не змінився. Обчислення середньомісячного заробітку відповідно до статті 57 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” попередньо проводилося на особистому прийомі, на розмір пенсії не вплинуло.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на обліку у Біловодському ОУПФУ Луганської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (т.1 а.с.. 5, 7).
Позивач з 06.01.1988 по 14.03.1988 виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-кілометровій зоні, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 (т.1 а.с. 6).
22.04.2003 позивач звернувся до УПФУ в Біловодському районі з заявою № 88 про призначення пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (т.1 арк.спр. 197 зв., 198).
Розпорядженням УПФУ в Біловодському районі від 22.04.2003 № 82, призначено позивачу пенсію по інвалідності (3 група) у розмірі фактичних збитків (т.1 арк.спр. 196).
Позивачу з 06.05.2004 встановлено другу групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ № 0064467 (т.1 а.с. 9).
При призначенні пенсії та при подальших перерахунках з 2004 року відповідачем були враховані довідка про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини № 960 ОВТ, видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України від 27.07.2001 № 51/1/7002; довідка про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини № 960 ОВТ від 14.03.1988 № 74, видана військовою частиною 960 ОВТ; виписка з наказу від 04.01.1988 № 1 по підприємству Біловодська МШПМК № 32 про направлення на військові збори терміном на 180 днів з 05.01.1988; наказ від 23.04.2003 № 4 про проведення донарахування заробітної плати за період роботи на ЧАЕС підприємством Біловодська МШПМК № 32; платіжні відомості за квітень 2003 року про проведене донарахування заробітної плати за січень, лютий, березень 1988 року; розрахунок заробітної плати в зоні відчуження від 20.04.2003; довідка про фактичну заробітну за роботу в зоні відчуження, з якої визначалася пенсія від 20.04.2003; довідка про заробітну плату за листопад - грудень 1987 року; повідомлення про проведення перерахунку заробітної плати за 1988 рік підприємством Біловодська МШПМК-32; рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23.09.2004 щодо зобов'язання провести перерахунок з урахуванням заохочувальної премії; наказ по підприємству Біловодська МШПМК-32 стосовно виплати заохочувальної премії (400 руб) від 06.05.2003; платіжна відомість за травень 2003 року про донарахування премії; довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження (без вих.даних) з урахуванням заохочувальної премії 400 руб; довідка про заробітну плату від 19.02.2008 за № 145 за період з 15.03.1985 по 15.09.1994, надана комунальною установою “Трудовий архів”, копія платіжної відомості за березень 1988 року (т.1 а.с. 202 зв.-207, 209 зв., 212-214, 221 зв.).
Розпорядженням УПФУ в Біловодському районі від 19.01.2012 № 116099, позивачу було визначено розмір пенсії з 01.01.2019 - 7412,45 грн (т.1 а.с. 15).
Актом зустрічної перевірки факту проведення донарахування заробітної плати керівництвом МДПМК-32 від 10.02.2012, складеним головним спеціалістом відділу з призначення пенсії управління ПФУ в Біловодському районі А.Л. Левченко, директором Трудового архіву Л.Є. Барабаш та бухгалтером О.В. Безнос, встановлено, що при перевірці книг наказів та відомостей про перерахунок заробітної плати встановлено, що наказ № 4 від 23.04.2003 про проведення перерахунку заробітної плати та відомості за квітень 2003 року про донарахування заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.01.1988 по 14.03.1988 в Трудовому архіві відсутні (т. 2 а.с. 7 зв.).
Розпорядженням УПФУ в Біловодському районі № 116099 від 20.02.2012 за наслідками зустрічної перевірки здійснено перерахунок пенсії позивача з мінімального розміру пенсії, на 01.03.2012 розмір пенсії визначено 1972,80 грн довічно (т.1 а.с. 14).
18.07.2012 начальником УПФУ в Біловодському районі О.Є. Шулікою, начальником відділу з призначення пенсій УПФУ в Біловодському районі Н.В. Шарафан, головним спеціалістом - юрисконсультом УПФУ в Біловодському районі С.В. Лисенко та директором Трудового архіву Л.Є. Барабаш складено Акт зустрічної перевірки факту проведення донарахування заробітної плати ОСОБА_1 підприємством Біловодською МДПМК-32, згідно із яким здійснено перевірку наданих підприємством даних в довідці від 22.04.2003 б/н (що міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 ) щодо заробітку ОСОБА_1 в Біловодській МДПМК-32 за листопад, грудень 1987 р., які враховуються для обчислення середньої годинної тарифної ставки. Відповідно до розрахунково - платіжних відомостей за 1987 р., що знаходяться на зберіганні в трудовому архіві, в листопаді ОСОБА_1 отримав за 29 роб.днів заробітну плату 27443 р. та премії 70 р., в грудні 1987 р. за 21 роб день 307,73 р. та премії 8 р., що відповідає довідці. Середня годинна тарифна ставка за довідкою від 22.04.2003 б/н складає 13,20 р., в той час відповідно до довідки обчислення заробітку за час роботи в зоні відчуження по ліквідації аварії на ЧАЕС від 20.04.2003 р. (що міститься в матеріалах справи) застосовано для розрахунку годинну тарифну ставку 18,12 р. Кількість днів перебування в зоні відчуження за січень, березень 1988 р. згідно довідки обчислення заробітку за час роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 20.04.2003 не відповідає довідці, наданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України від 27.07.2001 № 51/1/7002, які містяться в матеріалах пенсійної справи (т.1 а.с. 21).
03.08.2018 позивач звернувся до Біловодського ОУПФУ з заявою за вх. № 1307/18, в якій просив врахувати документи, видані КУ “Трудовий архів” для нарахування пенсії до пенсійної справи, а саме - відомості нарахування заробітної плати за січень, лютий, березень 1988 року та листопад, грудень 1987 року (т.2 а.с. 36).
Біловодським ОУПФУ направлено до ГУПФУ в Луганській області запит від 06.08.2018 № 3218/03-17 про проведення зустрічної звірки нарахування сум заробітної плати згідно відомостей по заробітній платі за листопад, грудень 1987 року, та січень, лютий, березень 1988 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який працював на підприємстві МШПМК № 32 (т.2 а.с. 37).
15.08.2018 відділом контрольно-перевірочної роботи № 3 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на підставі зазначеного запиту від 06.08.2018 № 3218/03-17 проведено звірення нарахування сум заробітної плати згідно відомостей за листопад 1987 року - березень 1988 року ОСОБА_1 , який працював на підприємстві МШПМК № 32 Біловодського району Луганської області.
За результатами звірення складено довідку № 586 від 15.08.2018 звірення документів для призначення (перерахунку) пенсії, якою встановлено, що наданий громадянином ОСОБА_1 розмір заробітної плати з листопада 1987 року по березень 1988 року відповідає первинним документам, які знаходяться на зберіганні у комунальній установі “Трудовий архів територіальних громад Біловодського району” (у розрізі нарахувань): листопад 1987 року: відрядно 274,43 крб, премія введення 70,00 крб, ітого за листопад 1987 року - 344,43 крб; грудень 1987 року: відрядно 212,79 крб, премія 8,00 крб, КТУ 95,00 крб, ітого за грудень 1987 року - 315,79 крб; січень 1988 року: відрядно 24,06 крб, класність 92,58 крб, сер. з/пл 250,88 крб, ітого за січень 1988 року - 367,52 крб; лютий 1988 року: премія введення 70,00 крб, премія соц.змагання 10,00 крб, РВК 290;0 крб, ітого за лютий 1988 року - 370,04 крб; березень 1988 року: відрядно 37,92 крб, 13 зарплата 100,43 крб, Чорнобиль 736,28 крб, ітого за березень 1988 року - 874, 63 крб (т.1 арк.спр. 191).
Відповідно до листа відповідача наданого за запит суду, зазначену довідку від 15.08.2018 № 586 було розглянуто, але не враховано, оскільки у постанові КМУ від 23.11.2011 № 1210 не визначено механізм роботи з документами, наданими архівними установами, для розрахунку пенсії особам, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (т.2 а.с. 34-35).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірним питанням у даній справі є наявність чи відсутність підстав для скасування розпорядження УПФУ в Біловодському районі від 20.02.2012 та відповідно можливості зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії на умовах та в розмірі, визначених розпорядженням УПФУ в Біловодському районі від 19.01.2012 № 116099, а також зобов'язання виплатити суми недоотриманої, на думку позивача, пенсії з 01.03.2012, з урахуванням матеріалів пенсійної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058), Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 1058, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно частини 1 статті 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 1 статті 107 Закону № 1058 встановлено, що Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом № 796-XII».
Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 70 цього Закону, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Статтею 15 Закону № 796-ХІІ визначено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 57 Закону № 796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Порядок № 1210), якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п.1 цього Порядку визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно п. 2 та пп. 1, 3 п. 3 цього ж Порядку заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи, а у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження; менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Відповідно до п. 7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Пункт 9 вказаного Порядку містить формулу, за якою визначаються пенсії по інвалідності, і ця формула враховує й заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986р.-1990р.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Отже, розмір призначеної за Законом № 796-ХІІ пенсії, обчислюється виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, який зазначається у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями на яких працювали особи, що мають право на таку пенсію.
Згідно частини 3 статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Зазначена норма кореспондується з п. 1.1 Порядку № 22-1, відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
За приписами п.4.2 Порядку 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 25.11.2005 № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії від 03.08.2018 за вх. № 1307/18 до якої було надано довідку Управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15 серпня 2018 року № 586.
Суд зазначає, що у серпні 2018 року новою звіркою було підтверджено вірність числових значень про заробітну плату позивача за час роботи в зоні відчуження у довідці, що зберігалася у пенсійній справі.
Відділом контрольно-перевірочної роботи № 3 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області 15.08.2018 проведено звірення нарахування сум заробітної плати згідно відомостей за листопад 1987 року - березень 1988 року ОСОБА_1 , який працював на підприємстві МШПМК № 32 Біловодського району Луганської області, за результатами якої встановлено, що наданий громадянином ОСОБА_1 розмір заробітної плати з листопада 1987 року по березень 1988 року відповідає первинним документам.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідці про заробіток позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказана довідка недійсною також не визнавалась.
Отже, перерахунок і виплату пенсії позивачу слід провести відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням вищезазначеної довідки.
Суд вважає, що недотримання певної форми довідки про заробітну плату позивача, при наявності документів на підтвердження зазначених у довідці сум заробітку, не позбавляє права позивача на здійснення перерахунку пенсії у відповідності до п. 7 Порядку № 1210.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України).
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права обєднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Суд приймає до уваги, що за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 07 жовтня 2009 року в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України зазначив, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п.33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України" (Заява № 29979/04)
«70.... Суд підкреслює особливу важливість приниипу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyder V. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, n. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, n. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява XQ 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, n. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyder v. Italy), п. 119).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas V. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, a також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007року, тау справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 1 Тчервня 2009року).»
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує вищевказану практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність у відповідача підстав не приймати вказану довідку відповідно до Порядку №1210, а тому відмова відповідача є неправомірною.
На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Стосовно заяви апелянта в скарзі щодо надання роз'яснення з приводу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснено може бути судове рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню та без такого роз'яснення його важко виконати, або існує значна ймовірність неправильного його виконання.
З наведеного вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. При цьому, механізм зазначеної статті не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення.
Таким чином, з огляду на зміст зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд вирішив спір по суті, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, тобто, якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.
Суд зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, рішенням яким суд вирішив спір по суті та яке підлягає виконанню у даному випадку є рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019року. При цьому, зазначене рішення підлягає роз'ясненню після набрання законної сили судом який його ухвалив.
Таким чином, у даному випадку відсутній предмет роз'яснення судового рішення.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 р. у справі № 360/4388/18 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 р. у справі № 360/4388/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 16 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова