08 квітня 2019 р. м. ХарківСправа № 2040/7667/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В. (повний текст складено 12.12.2019) по справі № 2040/7667/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області , третя особа - Мельниківська сільська рада Валківського району Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 06.03.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач) №43844-13, №43843-13 , №43842-13, №43841-13, №43840-13, №43839-13, №43838-13, №43837-13, №43836-13, №43835-13, №43834-13, №43833-13, №43832-13, №43831-13, №43830-13, №43829-13, №43828-13, №43827-13, №43826-13, №43825-13.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 позов було задоволено у повному обсязі заявлених вимог.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з викладенням у нього висновків, які не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та прийняте нове про відмову у задоволенні позову.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте в судове засідання не з'явились. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувався за відсутності сторін, з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь обставин справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, з огляду на наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що спір у справі стосується правильності визначення податковим органом у 2017 році ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановленої Мельниківською сільською радою рішенням № 154-VII від 03.02.2017.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з приписів п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України, згідно яких рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
За висновками суду першої інстанції нові ставки, зокрема податку на майно, відмінне від земельної ділянки, практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати у 2017 році, адже місцевою радою не прийнято і офіційно не оприлюднено до 15 липня 2016 року рішення про встановлення такого розміру податку. Посилаючись на норми п.п. 4.1.4, 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України суд прийняв рішення на користь платника податків.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, виходячи з вимог діючого законодавства на час спірних правовідносин сторін та фактичні обставини справи.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з п. 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Разом з тим, підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.
Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевої радою свого обов'язку щодо встановлення місцевих податків. Так, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
В даному випадку Мельниківською сільською радою рішенням № 154-VII від 03.02.2017 було встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 14 -20), що унеможливлює застосування приписів п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.
В той же час, позивач, погоджуючись з виключною компетенцією місцевої ради щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків, вважає, що таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду (з 2018 року), зважаючи на приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12Податкового кодексу України.
Такі доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, не можуть бути визнані обгрунтованими, зважаючи на приписи пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII, зокрема, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Зазначені норми права є чинними, неконституційними не визнавалися, підстави для відмови у їх застосуванні, згідно вимог ч. 4 ст. 7 КАС України, відсутні, що зумовлює обгрунтованість доводів поданої відповідачем апеляційної скарги про правомірність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Здійснюючи апеляційний перегляд оскарженого судового рішення, колегія суддів враховує відповідні висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 01.02.2019 по справі № 804/7588/17, від 28.08.2018 по справі № 813/3267/17.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів, зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального права та вимоги п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.
З огляду на приписи п. 10. ч. 2 ст. 2, ст. 139 КАС України та результати апеляційного розгляду справи, підстави для здійснення нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі № 2040/7667/18 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, третя особа - Мельниківська сільська рада Валківського району Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 16.04.2019.