2/134/9/2019
Справа № 134/723/18
Іменем України
09 квітня 2019 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № МКК - 004 від 07.05.2008 відповідач отримав кредит у розмірі 250000,00 гривень на термін до 04.05.2018 та зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користуванням кредитними коштами в розмірі 24% на рік в строки та порядку встановлених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище договором було укладено Договір поруки № МКК-004 від 07.05.2008, укладеним з поручителем ОСОБА_3.
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відповідач в порушення зазначених умов договору зобов'язання за вказаним договором не виконав. Станом на 26.04.2018 прострочена заборгованість склала 2039951 грн. 17 копійок, з яких:
-203251,21 гривня - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);
-728387,01 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
-1108312, 95 гривень - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
12.03.2019 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредитному договору, а саме
-699188,16 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
-1107145,05 гривень - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судові витрати.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодувати взяте на себе зобов'язання, тому виник даний спір.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Відповідачі подали до суду відзив на уточнену позовну заяву.
В судовому засіданні ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві, а саме: в необгрунтованій різниці вимоги позивача, а також те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором, подавши позов до суду 06.10.2010 про звернення стягнення, і як наслідок 10.12.2015 Піщанським районним судом Вінницької області, було винесено рішення на користь банку, тому подвійна цивільна відповідальність заборонена за ст. 61 Конституції України і позивач не прав права надсилати нову письмову вимогу від 08.08.2017 та звертатись з даним позовом до суду.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № МКК - 004 від 07.05.2008, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит від Банку в сумі 250 тис. грн., зі строком виплати по кредиту до 04.05.2018.
07.05.2008 між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір поруки №МКК-004/2.
05.07.2010 Банк звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту в повному обсязі, відсотків, комісії, штрафних санкцій в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги.
Після цього позивач 12 жовтня 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, звернення стягнення на нерухоме майно.
Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10.12.2015, яке набрало законної сили 20.05.2016, згідно якого, судом вирішено солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»: 245548, 86 грн боргу та судового збору, а аткож витрати на ІТЗ розгляду справи. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки - лісопильний цех, який розташований по вул.. Піонерській , 23 в смт. Крижопіль, Вінницької області, шляхом його продажу з публічних торгів початковою ціною визначеною незалежним оцінювачем.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання. Згідно кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника. Відповідно кредитного договору, у випадку невиконання позичальником письмової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язаньза цим договором та/або пред'явити позов до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору, з будь-якого майна позичальника.Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ «Приватбанк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
' В справі №310/11534/13-ц ОСОБА_4 Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. ОСОБА_4 Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. З огляду на зазначене можна зробити такі висновки. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено. Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1051, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Повний текст рішення складено 11 квітня 2019 року.
Суддя: