Справа № 137/386/19
"15" квітня 2019 р.
Літинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Желіховського В.М.
секретаря судового засідання Голота О.В.
розглянув у підготовчому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності та встановлення факту родинних відносин,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 14 червня 2012 року померла її мати ОСОБА_3. Після смерті матері залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку із погосподарськими спорудами, які розташовані за адресою по вул. Панасюка 27 села Городище Літинського району Вінницької області. Позивач зазначає, що вона є єдиною спадкоємицею за законом та звернулася для оформлення спадщини до нотаріуса. Однак в нотаріальному порядку оформити спадщину не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Крім того, у свідоцтві про народження позивача прізвище матері вказано як «Кісіль». Також у свідоцтві про укладення шлюбу допущена помилка, а саме прізвище позивача вказано «Чикіріс» замість правильного «Чикирис», що унеможливлює встановити родинні відносини з покійною матір'ю. Тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з вказаним позовом і просить встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_3, яка померла 14 червня 2012 року була її рідною мамою та визнати за нею право власності на житловий в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовну заяву підтримує повністю та просить її задовольнити. Судові витрати просить залишити за нею. Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надали суду листа про розгляд справи у відсутність представника. Позовну заяву ОСОБА_1 визнають та просять її задовольнити.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Як зазначено у ст. 206 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть (а.с.9) судом встановлено, що ОСОБА_3 померла 14.06.2012 року. Із копії свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_4 (а.с.10) встановлено, що її матір'ю вказано ОСОБА_5. Копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.11) пояснюється зміна прізвища позивача з «Кисіль» на «Чикиріс». Із копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по вул. Панасюка 27 села Городище Літинського району Вінницької області (а.с.12-15) судом встановлено, що 18.02.2019 року виготовлено технічну документацію на житловий будинок. Із довідки ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області за №239 від 18.03.2019 року (а.с.16) встановлено, що ОСОБА_3, яка померла 14 червня 2012 року була зареєстрована та проживала до дня смерті за адресою село Городище вул. Панасюка 27 Літинського району Вінницької області. Разом з нею до дня її смерті була зареєстрована та проживала дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із довідки ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області за №190 від 28.02.2019 року (а.с.17) встановлено, що житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по вул. Панасюка 27 села Городище Літинського району Вінницької області належать ОСОБА_3, яка померла 14.06.2012 року. Із довідки ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області за №227 від 14.03.2019 року (а.с.18) встановлено, що за заявними даними у виконкомі сільської ради за ОСОБА_3, яка померла 14.06.2012 року згідно записів земельно-кадастрової документації рахувалась земельна ділянка загальною площею 0,61 га. Виписками із погосподарської книги за 1658, 1959, 1960 роки (а.с.19), за 2011-2015 роки (а.с.20-21) підтверджуються родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як матір'ю та дочкою. Із копії листа з Літинської державної нотаріальної контори за №440/02-14 від 20.03.2019 року (а.с. 22) судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно після смерті покійної ОСОБА_3 Крім того існує розбіжність у документах, що підтверджують родинні відносини із спадкодавицею.
Відповідно до ст.315 ч.1 п.1 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або інших спадкових прав.
Судом встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_3, яка померла 14.06.2012 року, є рідною матір'ю позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 14.06.2012 року в нотаріальному порядку позивач не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з погосподарськими спорудами, який розташований по вул. Панасюка 27 села Городище Літинського району Вінницької області, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею і має право на оформлення спадщини.
На підставі ст.ст. 315, 1218, 1225, 1261, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 48, 76, 81, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3, яка померла 14 червня 2012 року, є рідною матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м. літ. "А", веранда літ. "а1", веранда літ. "а2", сарай літ. "Б", погріб літ. "В", сарай-літня кухня літ. "Г", сарай літ. "г1", вбиральня літ. "Д", огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожа №3, які розташовані за адресою по вулиці Панасюка 27 села Городище Літинського району Вінницької області після смерті ОСОБА_3, яка померла 14 червня 2012 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.