16 квітня 2019 року справа № 580/740/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-4862-17.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А. від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості в нього зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені станом на 31.01.2019 на суму 7723 грн. 71 коп. Зазначає, що ним було виявлено помилкове відображення в звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік загальну суму, на яку нараховується єдиний внесок та подано виправлений звіт. Однак, після проведеної перевірки відповідачем самостійно, на власний розсуд було визначено максимальний розмір мінімальної заробітної плати, в зв'язку із чим до сплати визначено максимальну суму єдиного внеску, замість мінімального, про що зазначав позивач ц виправленому звіті. Позивач зазначає, що в податкового органу відсутнє право для самостійного визначення даної суми, він наділений повноваженням щодо контролю за мінімальним та максимальним розміром мінімальної заробітної плати на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем самостійно було подано звіт за 2017 рік із зазначенням у ньому суми єдиного внеску 8448 грн., однак вказані кошти не були сплачені позивачем, у зв'язку з чим контролюючим органом було винесено оскаржувану вимогу. Також відповідач заначив, що нормами Порядку №435 не передбачено самостійного виправлення платником податків (страхувальником) зазначеного типу помилки.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до Головного управління ДФС у Черкаській області звіт щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік (від 01.02.2018 №23228), сума нарахованого єдиного внеску становить 8448 грн. із терміном сплати 09.02.2018.
У подальшому, позивачем було виявлено помилку в графах 3 та 4 Таблиці 2 вказаного звіту, оскільки ним було зазначено суму єдиного внеску, який у два рази перевищив фактично нарахований внесок, тому позивачем 08.01.2019 подано до Головного управління ДФС у Черкаській області виправлений звіт у вищевказаних графах.
Головним управлінням ДФС у Черкаській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-4862-17, згідно якої позивач має сплатити 7723 грн. 71 коп. боргу з єдиного внеску, у тому числі недоїмка в розмірі 4639 грн. 97 коп., штраф у сумі 2368 грн. 51 коп., пеня 715 грн. 23 коп.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464. Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, Законом №2464 визначено виключне право платника самостійно визначати суму єдиного внеску.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року №435 (далі - Порядок №345).
Так, розділом V Порядку №345 визначено процедура виправлення помилок, зокрема, ч.1 розділу V Порядку №345 вказано, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку.
Як встановлено судом із матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було самостійно виявлено помилку, однак вже після закінчення вищевказаного строку, що фактично позбавляє права позивача на виправлення помилки згідно Порядку №345.
Разом із тим, п. 16 Порядку №345 передбачено, що фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким за результатами проведеної перевірки збільшено або зменшено зобов'язання, формують і подають до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків. Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку формується і подається до органів доходів і зборів на підставі акта перевірки страхувальника (обов'язковим є зазначення номера і дати акта) і містить суми, на які збільшено або зменшено зобов'язання (у такому разі допускається внесення від'ємного значення).
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, «Меллахер та інші проти Австрії» від 19 грудня 1998 року, визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/»законні сподівання» особи.
За таких обставин, оскільки позивач подав заяву до ГУ ДФС у Черкаській області від 08.01.2019 згідно якої просив врахувати виправлений звіт, оскільки ним було виявлено помилку в графах 3 та 4 Таблиці 2 попереднього звіту через зазначення в ньому сум єдиного внеску, які у два рази перевищив фактично нарахований внесок, надання Законом №2464 права виключно платника визначати суму, обмеження у внесенні відповідних коригувань та уточнення задекларованої суми в зв'язку із виявленою помилкою, позивач може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування», яке б підлягало судовому захистові.
Вищевказана позиція повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 31.01.2018 по справі №806/1092/17.
Крім того, судом встановлено, що податковим органом скориговано суму ЄСВ за 2017 рік з розрахунку максимально допустимого розміру, а не з розміру, з якого позивачем фактично сплачувався ЄСВ своєчасно та в повному обсязі, тобто не зважаючи на поданий позивачем уточнюючий звіт через зазначення в попередньому подвійної суми (максимального розміру) єдиного внеску, контролюючий орган в оскаржуваному рішенні, в супереч вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464, самостійно визначив суму ЄСВ за 2017 рік з розрахунку максимально допустимого розміру, в той час як чинним законодавством право визначення розміру ЄСВ надане виключно платнику податків.
Вищевказана позиція також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 04.12.2018 по справі №818/1223/16.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.02.2019 №Ф-4862-17.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.А. Гайдаш