16 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1017/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - Васильченко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування арешту на нерухоме майно,
ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Новозаводський ВДВС), у якому просить:
- визнати протиправним звернення державного виконавця на нерухоме майно, що йому належить, в межах виконавчого провадження ВП №58511526;
- скасувати арешт на все нерухоме майно, що йому належить, накладений державним виконавцем згідно із постановою від 05.03.2019 в межах виконавчого провадження ВП №58511526.
Позов мотивовано тим, що під час накладення арешту на належне позивачу нерухоме майно, відповідачем не були враховані застереження, передбачені частиною сьомою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою судді від 11.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив та пояснив, що постанова про арешт майна боржника, у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», не передбачає обов'язку державного виконавця здійснити опис арештованого майна та його подальшу реалізацію.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.
Судом встановлено, що 02.04.2013 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України винесено вимогу №Ф-775 про стягнення із ОСОБА_4 на користь держави 4 572,42 грн. (а.с. 22).
Згідно заяви від 01.02.2019 стягувачем зазначену вимогу подано для примусового виконання до Новозаводського ВДВС, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 28.02.2019 відкрито виконавче провадження ВП №58511526 (а.с. 21, 24).
05.03.2019, у межах виконавчого провадження №58511526, відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме та все рухоме майно ОСОБА_4 (а.с. 7).
Вказану постанову 30.03.2019 направлено на адресу позивача та вона ним отримана 02.04.2019 (а.с. 9).
Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою про арешт майна боржника, ОСОБА_4 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 10 Закону №1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
У силу вимог статті 48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем вчинялися дії щодо перевірки рахунків позивача як фізичної особи у банківських і депозитарних установах, та виявлення належного ОСОБА_4 рухомого і нерухомого майна. За результатами перевірки майнових прав позивача кошти та рухоме майно виявлено не було. Одночасно, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_4 належить будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 25, 26, 29-32).
Відповідно до статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною третьою статті 56 Закону №1404-VІІІ установлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
На рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації, арешт накладається виконавцем лише після проведення його опису (частина друга статті 56 Закону №1404-VІІІ).
Тобто, як при накладенні арешту без проведення його опису, так і при накладенні арешту із застосуванням попередньої процедури опису майна, предметом арешту може бути тільки індивідуально визначене майно. Чинне виконавче законодавство не надає право виконавцю арештовувати майно без зазначення його індивідуальних та ідентифікуючих характеристик, а також розміру суми стягнення.
Судом встановлено, що постанова Новозаводського ВДВС суперечить вищенаведеним нормам законодавства, оскільки: стосується арешту усього рухомого і нерухомого майна боржника, а не конкретного індивідуально визначеного. Також у ній не вказано розмір суми стягнення згідно вимог частини третьої статті 56 Закону №1404-VІІІ.
Крім того, відповідно до вимог частини сьомої статті 48 Закону № 1404-VІІІ, у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» з 01.01.2019 мінімальна заробітна плата в Україні становить 4173,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, борг у виконавчому проваджені ВП №58511526 становить 4 572,42 грн., тобто менше 20 розмірів мінімальної заробітної плати (4173,00 грн. х 20 = 83460,00 грн.).
У судовому засіданні встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебуває єдине нерухоме майно, а саме: будинок за адресою АДРЕСА_1, який одночасно є єдиним житлом позивача (а.с. 8).
Враховуючи наведене, суд вважає, що звернення стягнення на житло позивача у даному випадку суперечить вищевказаним вимогам Закону №1404-VІІІ.
За наведених обставин, суд вважає, що належним захистом прав ОСОБА_4 буде визнання судом протиправною та скасування постанови відповідача від 05.03.2019 ВП №58511526 про арешт майна боржника, оскільки вона винесена з порушенням вимог Закону №1404-VІІІ.
Крім того, єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Згідно із статтею 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є: зокрема, державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація обтяжень проводиться серед іншого, на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.
За наведених обставин, керуючись пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що слід зобов'язати державного виконавця Новозаводського ВДВС внести до відповідних державних реєстрів записи про скасування арешту усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_4, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника від 05.03.2019 ВП №58511526.
При цьому, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про покладення на Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради обов'язку із забезпечення виконання рішення суду, у частині скасування арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки, у розумінні статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України установлення порядку виконання рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення поданого ОСОБА_4 позову.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 35029699, вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14000) про скасування арешту на нерухоме майно - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 05.03.2019 ВП №58511526 про арешт майна боржника.
Зобов'язати державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області внести до відповідних державних реєстрів записи про скасування арешту усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_4, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника від 05.03.2019 ВП №58511526.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Бородавкіна