№ 2-226/09
12 лютого 2009 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Мазурик О.Ф.
при секретарі Жигун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою,
В лютому 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою. В обгрунтування позовних вимог в позові зазначив, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані він та інші особи в тому числі і відповідачка, яка починаючи з лютого 2003 року забрала свої особисті речі і переїхала проживати в квартиру свого чоловіка ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 В зв'язку з тим, що відповідачка без поважних причин вибула із квартири, особистих речей в квартирі не має, не сплачує за житлово-комунальні послуги, не бере участі в проведенні ремонту та утриманні квартири, просив визнати її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов'язати Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві зняти її з реєстраційного обліку.
Під час розгляду справи представник позивача - ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та просив суд, на підставі ст. 72 ЖК, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2.
Представник позивача - ОСОБА_7, в судовому засіданні, уточнені позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що з 1994 року разом з чоловіком та двома синами була прописана в квартирі АДРЕСА_3, наймачем якої є батько чоловіка - відповідач у справі. В 1997 році чоловік покинув її та пішов жити до іншої жінки, після чого відповідач у справі, почав створювати їй неможливі умови для сумісного проживання. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1. чинив їй перешкоди у користуванні спірним приміщенням в 2003 році Голосіївським районним судом прийнято рішення про її вселення у спірну квартиру яке примусово виконано в жовтні 2005 року. Відповідач добровільно ключів від квартири не дав, а тому вона змушена була міняти замки в квартиру та зробити внутрішній замок в окрему кімнату. Після вселення ОСОБА_1 постійно погрожував їй, вчиняв скандали, бійки. Також пояснила, що в квартирі вона не проживає з поважної причини, тому, що була усна домовленість з дочкою відповідача про її не проживання в спірній квартирі. З 2005 року проживає в АДРЕСА_2 яка належить на праві приватної власності її колишньому чоловіку та її матері. Власного житла не має, квартиру по вул. Кіквідзе, яка належала їй на праві приватної власності вона продала. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи, ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві, належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, направив до суду лист в якому просив слухати справу у його відсутність (а.с. 72).
Третя особа ОСОБА_3 (ОСОБА_3) належним чином оповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Направила на адресу суду лист в якому зазначила, що позовні вимоги позивача підтримує та просила розглянути позов у її відсутність (а.с. 136).
Третя особа ОСОБА_4, належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Повідомлення про згоду на участь у справі від третьої особи не надійшло (а.с. 153).
За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України і враховуючи думку сторін, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третіх осіб.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, заслухавши представників позивача, відповідача, оцінивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується відповідними письмовими доказами та не заперечується сторонами у справі, що наймачем квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1, в якій, крім нього, прописані його дочка, ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_10 і ОСОБА_11, та колишня дружина сина ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_12 (а.с. 4).
02.07.2003 року Голосіївським районним судом розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом та ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 104-120).
З акту державного виконавця від 21.10.2005 року вбачається, що на виконання рішення Голосіївського районного суду від 02.07.2003 року про вселення, здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та проведено примусове вселення за вказаною адресою ОСОБА_2, замки замінені (а.с. 103).
Однак з часу примусового вселення ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає. її речей у спірній квартирі немає, вона не сплачує квартирну плату та плату за комунальні послуги, а фактично мешкає разом зі своєю сім'єю за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4).
Відповідно до ст. 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Виходячи з роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 добровільно з жовтня 2005 року не проживає у АДРЕСА_2 і спірною жилою площею не користується. Встановлені судом обставини підтверджуються поясненнями відповідачки, яка не заперечує, що спірну квартиру залишила добровільно.
Суд не приймає до уваги надану відповідачкою копію постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 24.01.2009 року, тому що, з вказаної постанови вбачається, що відповідачка звернулася до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою про те, що батько її колишнього чоловіка гр. ОСОБА_1 не пускає її в квартиру за місцем реєстрації та погрожує фізичною розправою 17.01.2009 року, тобто після звернення позивача до суду з позовом. Крім того, з вказаної постанови вбачається, що на підставі зібраного матеріалу встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 129 КК України.
Також, суд не приймає до уваги надану позивачкою, на підтвердження пошуку варіантів обміну спірного житла, копію договору від 11.11.2008 року про надання інформаційно-консультативних послуг стосовно ринку нерухомості в м. Києві. Тому, що вказаний договір укладено після звернення позивача до суду, обмін займаного жилого приміщення не є предметом доказування, а тому вказаний доказ не має правового значення для вирішення вказаного спору.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перешкоджає їй в користуванні спірною жилою площею відповідачка суду не надала і не довела, що до виникнення цього спору намагалася поновити своє право на користування спірною квартирою, із заявами про усунення перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням, вселення та зміну умов найму жилого приміщення не зверталася.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не має іншого власного жилого приміщення не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, а визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, на підставі ст. 72 ЖК, не залежить від наявності іншого місця проживання.
Статті 10, 60 ЦПК України зазначають, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обов'язок подання доказів покладено на сторін, або інших осіб, що беруть участь у справі.
Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, суд надавав сторонам можливість надати додаткові пояснення та докази.
Своїми процесуальними правами відповідачка розпорядилася на власний розсуд, зокрема, клопотання про надання додаткових доказів на підтвердження своїх заперечень не заявляла, вважала, що можливо постановити рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.
Таким чином після всебічного вивчення обставин справи, дослідження доказів, які є об'єктивними, послідовними, та логічно поєднуються один з одним, суд дійшов висновку, що відповідачка не проживає у спірному житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин, а тому позовні вимоги позивача грунтуються на законі і дають суду всі підстави для його задоволення.
На підставі п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст.3, 11, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.