09 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/427/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:
- визнання протиправним та скасування наказу №9217-СГ від 28 грудня 2018 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /кадастровий номер НОМЕР_2/ сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність;
- зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки /кадастровий номер НОМЕР_2/ сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №1640/2902/18, проте наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №9217-СГ від 28 грудня 2018 року йому відмовлено у затвердженні проекту у зв'язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Цей наказ вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже проект землеустрою погоджений у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а тому законодавчі підстави для відмови у його затвердженні відсутні /а.с. 6/.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №9217-СГ від 28 грудня 2018 року відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Так, у представленому на розгляд проекті землеустрою потребували уточнення дані щодо земель, за рахунок яких передбачено відведення ділянки, та щодо обмеження стосовно використання земельної ділянки. Також зазначив, що повноваження з винесення наказів про затвердження проекту землеустрою є дискреційним повноваженням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області /а.с. 50-52/.
У судове засідання 09 квітня 2019 року учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання /а.с.81, 83/.
Від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі /а.с.84/.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною першою статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що позивач не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, а представник відповідача заявила клопотання про проведення судового засідання без її участі, суд визнав за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та у судове засідання не з'явилися, суд за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта визнав за можливе проводити судове засідання у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність (вх. №-9667/0/25-18 від 05 липня 2018 року) /а.с.55/.
До вказаного клопотання ОСОБА_1 додано копії проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 8-45/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №1640/2902/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду /а.с.66-70/.
Вказане рішення набрало законної сили 30 жовтня 2018 року, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №9217-СГ від 28 грудня 2018 року, виданим відповідно до статей 116, 118, 122, 186 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого наказом Держаної служби геодезії, картографії та кадастру України №308 від 17 листопада 2016 року, та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №1640/2902/18, відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення особистого селянського господарства площею 1,83 га в адміністративних межах Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області у зв'язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації /а.с. 54/.
Не погодившись із таким наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.
Відповідно до частин першої, другої та третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а відповідно до частини шостої цієї статті - підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
За приписами частин дев'ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З наведеного правового регулювання слідує, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути непогодження проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та в разі необхідності обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації - відсутність позитивного висновку такої експертизи.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому варто зауважити, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подано погоджений у встановленому Земельним кодексом України порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 11-45/, який в силу положень статті 186-1 Земельного кодексу України свідчить про відповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Разом з тим, оскаржуваним наказом №9217-СГ від 28 грудня 2018 року відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності положень поданого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому наказом не визначено які саме невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації має поданий проект землеустрою.
Лише у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що представлений на розгляд проект землеустрою потребував уточнення даних 1) щодо земель, за рахунок яких передбачено відведення ділянки (в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданою Відділом Держгеокадастру у Чорнухинському районі Полтавської області, зазначено номер рядка 2.3, шифр рядка 21, графа 5 (особливості підсобного господарства)) та 2) щодо обмеження стосовно використання земельної ділянки (у плані меж зон обмежень зазначена охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи, проте в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності зазначена лише охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта транспорту).
На противагу таким доводам відповідача суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Згідно зі статтею 24 вказаного Закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі проекту землеустрою підтверджує відповідність проекту вимогам законодавства.
Судом встановлено, що на підставі проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер НОМЕР_2 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 лютого 2017 року НВ-5305277342017 , який надавався позивачем до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою /а.с. 8-10/.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №9217-СГ від 28 грудня 2018 року не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки у власність (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.
Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
В оскаржуваному наказі відповідачем не наведено причин, які б були перешкодою для затвердження проекту землеустрою. Суд вважає, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. За викладених фактичних обставин відповідач не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд, оскільки правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою позивача.
У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово вказував, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки у власність кадастровий номер НОМЕР_2 із земель сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією №16009 від 31 січня 2019 року.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки у власність кадастровий номер НОМЕР_2 із земель сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є похідною від основної вимоги - про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 9217-СГ від 28 грудня 2018 року, то розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, становив - 768,40 грн /1921,00 грн х 0,4/.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн, решта надміру сплаченої суми судового збору в сумі 768,40 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 9217-СГ від 28 грудня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) видати наказ про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер (НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок коштів Державного бюджету України частину надміру сплаченого відповідно до квитанції №16009 від 31 січня 2019 року судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк