15 квітня 2019 р. № 400/304/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача:Вознесенської міської ради Миколаївської області, пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про:визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2018,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1» від 23.11.2018 року.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням Регламенту Вознесенської міської ради Миколаївської області.
Відповідач на дав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач, при зверненні до суду з позовом, зазначила, що вона є власником житлового будинку по вул. Сокольській, 120 в м. Вознесенську та користується земельною ділянкою для його обслуговування приблизною площею 0,1000 га, яку має намір отримати у власність. З цією метою виготовила відповідну землевпорядну документацію, однак третя особа - ОСОБА_2 відмовилася її погоджувати, оскільки вона не відповідає фактичному користуванню та порушує її право власності на землю. В свою чергу, ОСОБА_1 не погоджує землевпорядну документацію ОСОБА_2, виготовлену на підставі Державних актів на право приватної власності на землю, виданих 21.10.1993 на земельну ділянку площею 0,1 га та 15.03.1994 на земельну ділянку площею 0,0656 га.
Позивач здійснює фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташовано належні їй на праві власності житловий будинок по вул. Сокольська, 120 в м. Вознесенськ. Вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Вознесенська у відповідності із нормами ст. 83 ЗК України та п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Оскільки позивач необгрунтовано відмовлялася від підписання меж, як суміжний землекористувач, то оспорюваним рішенням № 49 відповідно до ст. 158-159 ЗК України в порядку вирішення земельного спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уповноважено від імені Вознесенської міської ради міського голову ОСОБА_3 на погодження межі земельної ділянки шляхом підписання згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості за адресою: м. Вознесенськ, вул. Сокольська, 118, належної на праві приватної власності ОСОБА_2
Оспорюване рішення № 49 є виконаним, що підтверджується: витягом із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки НОМЕР_1 від 04.02.2019 та НОМЕР_2 від 04.02.2019; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 155920039 від 12.02.2019 та № 155913456 від 12.02.2019. Право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: м. Вознесенськ, вул. Сокальська, 120 зареєстровано 16.07.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з витягом про реєстрацію права власності № 131267979 від 18.07.2018.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Крім того, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели рішення чи управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Спір у цій справі не має ознак публічно-правового спору.
Так, порушуючи перед адміністративним судом питання про протиправність оскаржуваного рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області, позивач має на меті захист порушеного цивільного права - права власності на землю, оскільки саме наявність цивільного спору між позивачем та третьої особою обумовило прийняття відповідачем спірного рішення.
Позивач не погоджується з тим, що земельна ділянка третьої особи проходить по межі її будинку і у неї не буде 1м вздовж будинку для його утримання (обслуговування та ремонту).
Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частинами третьою та п'ятою статті 158 цього Кодексу передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі).
Ураховуючи наведене, спори про межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування, підлягають розгляду судом в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 по справі № 560/1218/15-а.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Позивач не позбавлена права звернутися з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до місцевого суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Керуючись ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т. О. Гордієнко