16 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/945/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,
15 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 58% відповідних сум грошового забезпечення.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в перерахунку пенсії, оскільки право на вказаний розмір пенсії позивач має у зв'язку зі звільненням з служби через хворобу, що в повній мірі визначено п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про Національну поліцію".
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.
02.04.2019 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як заявник був звільнений у 2014 році в запас, а не у відставку, а тому йому не може бути призначено пенсію у розмірі 55% грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 18.04.2014 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. "б" (через хворобу, в запас) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, наказом Управління державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області від 18.04.2014 №45 о/с.
Згідно свідоцтва про хворобу №211-С від 17.04.2014 позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Відповідачем з 19.04.2014 призначена пенсія позивачу за вислугу років у розмірі 52 % відповідних сум грошового забезпечення.
10.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням здійснити йому перерахунок пенсії з 01.01.2016 з врахуванням 5% до основного розміру пенсії.
За результатами розгляду поданої заяви, відповідачем було направлено лист від 15.01.219 № 115/Д-03, в якому відмовлено провести перерахунок посилаючись на те, що позивач був звільнений у запас через хворобу, а не відставку.
Не погоджуюсь із такою відповіддю та вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Пунктом "а" статті 13 вказаного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я-55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу Управління державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області від 18.04.2014 №45 о/с звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за пунктом 64 "б" (через хворобу).
Відповідно до пункту "б" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, що звільнена в запас, тому в силу положень пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років має призначатись у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Також суд звертає увагу, що норма Закону на яку посилається позивач, як на підставу перерахунку пенсії (пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") стосується осіб, які звільнені у відставку через хворобу. Позивача же звільнено у запас, тому посилання позивача є не обґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, оскільки позивача звільнено зі служби не у відставку, а у запас, то відповідно до наведених норм пенсія відповідачем призначена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні перерахунку пенсії.
Таким чином, суд приходить висновку, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, тому підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
З огляду фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення є необгрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва