про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2019 року м. Київ Справа № 320/1840/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши
позовну заявуОСОБА_1
доЛіквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області
прозобов'язання вчинити певні дії, стягнення невиплачених сум,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, в якому просить суд: зобов'язати відповідача внести до грошового атестату позивача № 12 інформацію про розмір щомісячної надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу та доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу, провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даних надбавок, а також видати позивачу довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.06.2008 з урахуванням щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу та доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу; стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену суму надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 11.06.2007 по 30.06.2008 у розмірі 1238,00 грн та перераховану грошову допомогу при звільненні.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
В силу положень пунктів 2 та 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються відомості щодо сторін та інших учасників справи, серед яких, зокрема, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд також звертає увагу позивача на положення частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
У свою чергу в силу приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, адміністративний позов спрямований на захист прав, свобод та інтересів особи, які порушив відповідач - суб'єкт владних повноважень, надаючи позивачу можливість вибору способу захисту для ефективного відновлення його порушених прав та інтересів з урахуванням приписів частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися (зачіпати) особисті права або інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 09.07.2018 в адміністративній справі № 9901/675/18.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, у прохальній її частині позивачем, зокрема, заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача внести до грошового атестату позивача інформацію про розмір щомісячної надбавки за службу в умовах режимних обмежень та доплати за службу в нічний час, провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні, а також видати позивачу довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.06.2008 з урахуванням цих надбавок.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на протиправну відмову посадових осіб відповідача - суб'єкта владних повноважень - у включенні наведених вище надбавок до грошового атестату позивача з подальшим перерахунком грошового забезпечення та видачі відповідної довідки. В той же час позовна вимога про вирішення публічно-правового спору шляхом визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними у прохальній частині позовної заяви відсутня.
Крім того, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI).
Судом встановлено, що позивачем об'єднано у позовній заяві дві позовні вимоги немайнового характеру.
Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII, при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру повинен складати 1536,80 грн.
Разом з тим в якості доказів сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову ним надано суду квитанцію від 11.04.2019 № 58 про сплату ним судового збору у розмірі 768,40 грн, тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Судом також встановлено, що в порушення вимог частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві не зазначено всі передбачені наведеною вище нормою відомості щодо позивача (адресу електронної пошти) та відповідача (офіційну електронну адресу).
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (за другу позовну вимогу немайнового характеру); позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам пунктів 2 та 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог у справі) з урахуванням статті 5 цього Кодексу та наведених вище висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу.
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Харченко С.В.