13 березня 2019 року Справа № 160/1229/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.02.2019 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить суд:
- визнати незаконною відмову ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області Дніпровського, оформлену листом від 21.09.2019 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язати Головне управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періоду з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року, починаючи з 13.09.2018 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 13.09.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 Фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахування призначеної пенсії, так як при призначенні пенсії незарахований період роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року. Проте, відповідно до листа Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр управління обслуговування громадян ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області) № 14838-18 від 21.09.18 року за результатами розгляду звернення йому було відмовлено в перерахунку пенсії, підставою відмови в перерахунку пенсії слугувало, те що при призначенні пенсії незарахований період роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року.(п.8-11 трудової книжки) оскільки в трудовій книжці при звільненні стоїть печатка з відтиском «УССР». Вважає таку відмову протиправною оскільки, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на те, що у трудовій книжці в запису № 7 при звільненні стоїть печатка з відтиском «УССР» не може бути підставою для виключення періоду роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. В трудовій книжці позивача є записи № 5-7 за період роботи з 08.10.1985 року по 03.03.1992 року на тому ж підприємстві, виробничому об'єднанні «Дніпросільсбудіндустрія»., які враховані відповідачем при призначенні пенсії. Вказані записи між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок. Позивач вважає такі дії ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області неправомірними, та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства., у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
28.02.2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що 13.09.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою щодо отримання відповіді на якій правовій підставі йому до страхового стажу не врахований період роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року. ОСОБА_3 управління від 21.09.2018 року № Р14838-18 позивачу було надане роз'яснення, в якому зазначено, що оскільки в трудовій книжці при звільненні стоїть печатка з відтиском "УССР” вищезазначений період неможливо зарахувати до його страхового стажу. Відповідно до Угоди про створення Співдружності незалежних держав від 08.12.1991 року, Союз PCP як суб'єкт міжнародного права, припиняє своє існування. Статтею 11 вищезазначеної Угоди передбачено, що з моменту підписання цієї Угоди на територіях держав, що її підписали, не допускається застосування норм третіх держав, у тому числі колишнього Союзу PCР у зв'язку з тим, що усі нормативно-правові акти Союзу PCP припинили свою дію та втратили свою чинність. 11.05.1992 року Верховною ОСОБА_1 України була прийнята постанова «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-XI1, відповідно до якої Міністерство Внутрішніх справ України було зобов'язано розробити відомчі інструкції з питань порядку виготовлення печаток і штампів та подати їх на затвердження Кабінету Міністрів України. На виконання вищезазначеної постанови. Міністерством Внутрішніх Справ України. 18.10.1993 року була розроблена «Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» № 643, яка визначила порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, порядок їхнього користування, детальний опис цих печаток та штампів, та порядок їх зберігання й знищення. Крім того, відповідно до п.7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках і штампах. На печатці якою завірена запис про звільнення №11 у трудовій книжці позивача відсутній ідентифікаційний код. Враховуючи вищезазначене, та в зв'язку з тим що запис про звільнення з роботи позивача в 1994 році засвідчено печаткою "УССР", що суперечить вимогам чинного законодавства, відсутні підстави для зарахування стажу. З огляду на викладене, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 13.09.2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою щодо отримання відповіді на якій правовій підставі йому до страхового стажу не врахований період роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року.
ОСОБА_3 управління від 21.09.2018 року № Р14838-18 позивачу було надане роз'яснення, в якому зазначено, що оскільки в трудовій книжці при звільненні стоїть печатка з відтиском "УССР” період роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року неможливо зарахувати до його страхового стажу.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого ч. 2ст. 24 Закону України № 1058-ІVстраховий стаж обчислюється територіальним органом ОСОБА_4 фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII«Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637(далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З відповіді ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області від 21.09.2018 року № Р14838-18 , а також відзиву відповідача вбачається, що ОСОБА_2 до його страхового стажу відповідачем не зараховано роботи з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року в ВО «Днепросельстройиндустрия», у зв'язку з тим, що записи у трудовій книжці завірені печаткою УССР.
Судом встановлено, що записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписом начальника відділу кадрів відбитком печатки підприємства ПО «Днепросельстройиндустрия», після назви яких міститься назва УССР.
Отже, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Твердження відповідача про те, що спірний період роботи зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку з тим, що періоди роботи у даній організації завірено печаткою УССР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу УССР.
Суд зазначає, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УССР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч цим вимогам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови від 21.09.2018 року.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, суд відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягує з ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 06.02.2019 №0.0.1259965371.1.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 (пр. Івана Мазепи, 3/832, м. Дніпро, 49064 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконною відмову ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області Дніпровського, оформлену листом від 21.09.2019 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язати Головне управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періоду з 24.03.1992 року по 28.11.1994 року, починаючи з 13.09.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 06.02.2019 №0.0.1259965371.1.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський