Справа № 22Ц-1032/10 Головуючий в суді І інстанції Міхієнкова Т.Л.
Категорія Доповідач в суді ІІ інстанції Голуб С.А.
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі : Білаш І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,
У грудні 2008 року позивач пред'явив в суді позов до ОСОБА_5, який в подальшому уточнив. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що його дід ОСОБА_6 та баба ОСОБА_7, перебуваючи у шлюбі з 1954 року, у 1957 році побудували будинок АДРЕСА_1, який є їх спільною сумісною власністю. У 1984 році кожний з них склав заповіт на користь позивача, якому вони заповідали все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їм буде належати на день їхньої смерті і на що вони за законом матимуть право.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_6 . помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_6 17.10.1994 р. склав заповіт від свого імені на все спадкове майно на користь свого сина, відповідача по справі. Про існування заповітів, як вказує позивач, він дізнався тільки у 2008 році, а в травні 2009 року, захищаючи свої права, звернувся з позовом до суду.
Позивач вважав, що оскільки він був неповнолітнім на момент відкриття спадщини після смерті бабусі, він вважається таким, що прийняв спадщину після неї. З цих підстав просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, визнати за ним право власності на 1/2 частину спадкового будинку, 1/2 частину земельної ділянки, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 спірний будинок.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 11 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його ухваленні норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки мав застосовувати норми ЦК України в редакції 2003 року, а саме ст. 1268, відповідно до якої малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених часинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивач не прийняв спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_7, відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) . Спадщину після її смерті прийняв її чоловік ОСОБА_6
Судова колегія погоджується з висновками суду про підстави для задоволення позову виходячи із наступного.
Відповідно до п.4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови N 7, 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 була прийнята відповідачем до набрання чинності ЦК України, то на неї не розповсюджуються дія книги шостої ЦК України, а тому і є необґрунтованими доводи позивача про те, що до виниклих правовідносин можна застосовувати норми ЦК України.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач протягом шести місяців не вступив в управління та володіння спадковим майном та не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Посилання позивача на те, що оскільки на час відкриття спадщини він був неповнолітнім, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, не ґрунтуються на вимогах ЦК УРСР.
Вимоги про продовження йому строку для прийняття спадщини, позивач в суді не заявляв.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач у встановлений законом строк не прийняв спадщину, а тому, отриманням відповідачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 його права не були порушені і це свідоцтво не підлягало визнанню недійсним. Підстав для визнання за позивачем права власності на ? частину спірного будинку суд в судовому засіданні не встановив.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про відмову у задоволенні позову із заявлених позивачем підстав.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити .
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :