08 квітня 2019 року Справа № 160/62/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Промислові регіони» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
03.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Промислові регіони» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 082111 від 13.12.2018 року відносно ПрАТ «Промислові регіони».
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ПрАТ «Промислові регіони» має у користуванні транспортний засіб MAN TGX 28.540 (державний номерний знак НОМЕР_1) та напівпричіп TAD CLASSIC 40-3 (державний номерний знак НОМЕР_2) відповідно до договору оренди автотранспорту №01/03-18 від 01.03.2018р. 21.12.2018 року на адресу позивача від Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області надійшла постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №082111 від 13.12.2018 року у розмірі 1700,00 грн. Фінансові санкції були застосовані до позивача у зв'язку із встановленням порушень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту № 068332 від 16.10.2018 року, а саме, що ніби то позивач здійснював 16.10.2018 року рух транспортним засобом без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. Між тим, позивач зазначає, що факт здійснення перевезення вантажу саме позивачем не підтверджується жодними належними, достатніми та допустимими доказами, у зв'язку із чим, постанова про застосування штрафних санкцій є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 04.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.
Вказану ухвалу направлено на адресу відповідача, яка вказана у позові, та була отримана ним 13.02.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113511105616.
06.03.2019 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було проведено рейдову перевірку, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №068332 від 16.10.2018р. Під час розгляду питання притягнення до відповідальності встановлено, що відповідно до договору оренди транспортні засоби були передані ТОВ «Профіт Транс» у користування ПрАТ «Промислові регіони», відповідно до п.25-27 Порядку начальником управління було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №082111 від 13.12.2018р. Вказано, що жодних протирічь стосовно можливості позивача здійснювати вантажні перевезення відсутні, так само як і протиріч у порядку визначення відповідачем перевізника, який має нести відповідальність за порушення норм Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач не вбачає порушень у порядку прийняття свого рішення, тим більше не вбачає ознак протиправності такого рішення.
Як зазначено в ухвалі суду від 04.02.2019 року, відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки, останній день розгляду справи припадав на день відпочинку судді, наданого у зв'язку із роботою у вихідний день, рішення по справі приймається у перший робочий день судді - 08.04.2019 року.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «Промислові регіони» (код ЄДРПОУ 30720390; 49005, АДРЕСА_1) зареєстровано як юридичну особу 23.03.2000 року про що внесено 15.09.2005 року запис №1 224 120 0000 016809.
Видами діяльності зокрема є: Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
01.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Промислові регіони» (орендар) було укладено договір №01/03-18 оренди автотранспорту, предметом якого є те, що орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування на умовах, передбачених даним договором автотранспорт: тягач MAN TGX 28.540 з державним номером АЕ4685ІМ; напівпричіп TAD CLASSIC 40-3 з державним номером АЕ9158ХМ.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ 974335 та СХК 184264, тягач MAN TGX 28.540 з державним номером АЕ4685ІМ та напівпричіп TAD CLASSIC 40-3 з державним номером АЕ9158ХМ відповідно, належать на праві власності ТОВ «Профіт Транс».
16.10.2018 року о 13 год. 50 хв. на підставі направлення на перевірку від 16.10.2018р. №009111 про проведення рейдової перевірки головним спеціалістом відділу державного контролю Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та старшим державним інспектором відділу державного контролю Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області ОСОБА_3 на 24 км об'їзної дороги м. Новомосковськ, а/д М-18 було зупинено транспортний засіб - автомобіль MAN TGX 28.540 (державний номер НОМЕР_1) зі спеціалізованим напівпричепом TAD CLASSIC 40-3 (державний номер НОМЕР_2) (серія та номер свідоцтва про реєстрацію СХМ 974335 та СХК 184264) під управлінням водія ОСОБА_4, посвідчення водія ВАС 563087, Покровське ВРЕР 23.02.2012р., під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу шляхом зважування.
За результатами габаритно - вагового контролю працівниками Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області складено Акт № 0015510 від 16.10.2018 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в яких зазначено: повна маса, тон - нормативно допустима на рівні 40 000 т, фактична - 55450 т.
Окрім того, працівниками Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області складений Розрахунок № 0015510 від 16.10.2018 р., яким позивачу, як перевізнику визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1020,60 євро.
За результатами перевірки було складено акт №068332 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено перевищення транспортним засобом нормативу вантажу та відсутність дозволу на перевезення транспортним засобом нормативи габаритних та вагових параметрів, а також було відображено, що перевезення вантажу здійснюється згідно ТТН №277 від 15.10.2018р., вантажовідправник - ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», вантажоодержувач - ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».
Згідно відмітки, з актом ознайомлений - водій транспортного засобу ОСОБА_4 підпис.
29.11.2018 року Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку на адресу ПрАТ «Промислові регіони» направлено повідомлення про розгляд справи (вих.№5743/21.18), в якому зазначено, що 13.12.2018 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області відбудеться розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. До повідомлення про розгляд справи додано акт №068332. Дане повідомлення отримано позивачем 13.12.2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4900067838136 (4900501001860).
13.12.2018 року за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області ОСОБА_5 прийнято постанову №082111 про застосування до ПрАТ «Промислові регіони» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн. за допущення порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом від 16.10.2018 №068332.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі Положення №103), передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до пункту 4 Положення №103 одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
За приписами пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктом 2 пункту 5 Положення №103 передбачено, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно акту перевірки №068332 від 16.10.2018 року під час перевірки виявлено надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, без оформлення документів перелік яких визначено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без оформлення документу про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу.
Згідно з абзацем третім частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на абз.18 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується відносно автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
При цьому, законодавець не пов'язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.
Суд звертає увагу, що власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними поняттями.
Отже, позивач є користувачем вказаного транспортного засобу (на підставі договору оренди №01/03-18 від 01.03.2018р.) та є автомобільним перевізником, в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», окрім того, один з видів діяльності позивача є Код КВЕД 49.41: Вантажний автомобільний транспорт.
Суд критично відноситься до твердження позивача, що факт здійснення перевезення вантажу саме ПрАТ «Промислові регіони» не підтверджується жодними доказами з посиланням на те, що в акті перевірки зазначено, що згідно ТТН №277 від 15.10.2018р. вантажовідправник - ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», вантажоодержувач - ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», оскільки позивачем не було надано доказів того, що автомобіль MAN TGX 28.540 (державний номер НОМЕР_1) та напівпричіп TAD CLASSIC 40-3 (державний номер НОМЕР_2) було передано в суборенду третій особі, можливість якої передбачена п.5.1.2 договору оренди №01/03-18 оренди автотранспорту.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт правомірно застосовано до позивача як до перевізника, який не здійснив оплату за користування дорогами загального користування у зв'язку з перевищенням транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відтак, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2018 року № 082111, прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом.
Таким чином, викладена в адміністративному позові вимога позивача є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, підстави для компенсації позивачу судових витрат, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Промислові регіони» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 082111 від 13.12.2018 року відносно ПрАТ «Промислові регіони» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева