ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2019Справа № 910/15548/18
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль"
до акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
про стягнення 1 283 769,52 грн.
При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.
Представники сторін:
від позивача: Топоров А.О. - представник за договором про надання правової допомоги № 01/11/18 від 01.11.2018 р.;
від відповідача: Хромов О.І. - представник за довіреністю № 1-248 від 17.10.2018 р.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" до акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 283 769,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити за поставлений позивачем товар по договору про закупівлю товарів №т-23/1703000087 від 03.03.2017 року.
Ухвалою господарського суду від 26.11.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
07.12.2018 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву з доданими документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи №910/15548/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.01.2019 року.
29.12.2018 року до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 14.01.2019 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.01.2019 року.
В судовому засіданні 28.01.2019 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2019 року та продовження строку підготовчого засідання на 30 днів.
11.02.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд збільшити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції станом на 08.02.2019 року.
18.02.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18.02.2019 року на іншу дату з метою підписання мирової угоди.
В судовому засідання 18.02.2019 року представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи, просив суд його задовольнити.
Представник позивача не заперечував проти даного клопотання.
Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.03.2019 року.
12.03.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд збільшити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції станом на 12.03.2019 року, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 243 929,54 грн., 3% річних в розмірі 38 032,55 грн., інфляційні збитки в розмірі 103 149,42 грн., судовий збір в розмірі 20 776,67 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.2 ч.2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем заяву про збільшення позовних вимог подано в строк, тому заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні 12.03.2019 року постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2019 року.
В судовому засіданні 01.04.2019 року представник позивача до судових дебатів заявив усне клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
03.03.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (постачальник) укладено договір про закупівлю товару №т-23/17000087.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.11.2018 року, змінено тип товариства відповідача із публічного на приватне акціонерне товариство, змінено найменування товариства на акціонерне товариство «Укртрансгаз».
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупця товари: одяг робочий, чоловічий (верхній одяг (костюми робочі зимові) код згідно із ДК 016:2010 (ДК021-2015)- 14.12.1 (18110000-3) (далі - товари), зазначені в підписаній сторонами специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ці товари.
Найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюється у підписаній сторонами специфікації (п.1.2 договору).
Згідно з п.3.1 договору ціна цього договору (сума, визначена в договорі) становить 1 885 283,88 грн., у тому числі податок на додану вартість - 314 213,98 грн.
Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації до договору (п.3.2 договору).
Відповідно до специфікації на поставку товару на умовах договору №т-23/17000087 від 03.03.2017 року, підлягають поставці наступні товари: костюм чоловічий зимовий робочий (З Ми Ву Нм Тн) у кількості 777 шт., 1 762,15 грн. - ціна за одиницю без ПДВ, грн., 1 369 190,60 - сума, костюм чоловічий зимовий робочий (З Ми Ву Нм Эс Тн) у кількості 35 шт., 1 878,00 грн. - ціна за одиницю без ПДВ, 65 730,00 - сума, костюм зварювальника зимовий (З Ми Ву То Тр Тн) у кількості 42 шт., 3 241,65 грн. - ціна за одиницю без ПДВ, 136 149,30 - сума. Всього підлягає постачанню товар на суму 1 885 283,88 грн. з ПДВ.
Згідно з п.5.1 договору, термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1 розділу 1 цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після настання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 243 929,54 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:
- №РС-0000367 від 29.11.2017 року на суму 63 437,40 грн. з ПДВ,
- №РС-0000388 від 14.12.2017 року на суму 42 789,78 грн. з ПДВ,
- №РС-0000403 від 26.12.2017 року на суму 293 926,62 грн. з ПДВ,
- №РС-0000402 від 26.12.2017 року на суму 422 916,00 грн. з ПДВ,
- №8 від 12.01.2018 року на суму 300 270,36 грн. з ПДВ,
- №13 від 12.01.2018 року на суму 54 459,72 грн. з ПДВ,
- №22 від 12.01.2018 року на суму 66 129,66 грн. з ПДВ.
Також, факт поставки товару за договором підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а саме: № 367 від 29.11.2017 року на суму 63 437,40 грн., № 388 від 14.12.2017 року на суму 42 789,78 грн., №402-203 від 26.12.2017 року на суму 716 842,62 грн., №Р8 від 12.01.2018 року на суму 300 270,36 грн., №Р813 від 12.01.2018 року на суму 54 459,72 грн., №Р22 від 12.01.2018 року на суму 66 129,66 грн.
Як зазначено позивачем, під час поставки товару за вищезазначеними накладними, відповідачу було пред'явлено рахунки-фактури, а саме: №РС-0000366 від 29.11.2017 року на суму 63 437,40 грн. з ПДВ, №РС-0000388 від 14.12.2017 року на суму 42 789,78 грн. з ПДВ, №РС-0000403 від 26.12.2017 року на суму 293 926,62 грн. з ПДВ, №РС-0000402 від 26.12.2017 року на суму 422 916,00 грн. з ПДВ, №8 від 12.01.2018 року на суму 300 270,36 грн. з ПДВ, №13 від 12.01.2018 року на суму 54 459,72 грн. з ПДВ, №22 від 12.01.2018 року на суму 66 129,66 грн. з ПДВ.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 60 календарних днів після дати поставки та пред'явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару.
Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною.
Розрахунки здійснюються в національній валюті України (гривні) у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Згідно з п.4.2 договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України.
На виконання умов п.4.2 договору позивачем було виписано відповідачу та зареєстровано накладні №66 від 29.11.2017 року на суму 63 437,40 грн., №18 від 14.12.2017 року на суму 42 789,78 грн., №30 від 26.12.2017 року на суму 293 926,62 грн., №29 від 26.12.2017 року на суму 422 916,00 грн., №3 від 12.01.2018 року на суму 824 686,20 грн. з розрахунком коригування кількісних та вартісних показників №15 від 31.01.2018 року, №4 від 12.01.2018 року на суму 54 459,72 грн., №7 від 12.01.2018 року на суму 66 129,66 грн., що підтверджується квитанціями про отримання податковим органом.
Будь-яких доказів оплати поставленого товару матеріали справи не містять.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що на виконання умов договору позивач частково поставив відповідачу товар з прострочкою на загальну суму 1 243 929,54 грн. Водночас, у відповідності до п. 5.1 договору, відповідачем було направлено рознарядки від 07.03.2017 № 709/14, від 15.11.2017 № 17-612, від 17.11.2017 № 17-616, згідно яких позивач повинен поставити відповідачу продукцію до (07.03.2017+ 30 днів), до 15.12.2017 (15.11.2017 + 30 днів), до 17.12.2017(17.11.2017 + 30 днів) відповідно (копії рознарядок додаються).
Проте, станом на 01.03.2018 року позивач не поставив продукцію на суму 641 354,34 грн., у зв'язку з чим, відповідач нарахував штрафні санкції за прострочку поставки у відповідності до накладних, що складає 346 558,42 грн. (264 623,59 грн. - пені та 81 934,83 грн. - 7 % штрафу), які позивач до цього часу не сплатив, про що позивачу було направлено лист-вимогу від за ВИХ. 18-157 відповіді на який від останнього не надійшло.
Таким чином, у зв'язку з недопоставкою товару та несплатою штрафних санкцій по вищезазначеним рознарядкам, відповідач вважає, що позивач не виконав свої зобов'язання належним чином, а отже у відповідності до ч.3 статті 538 ЦК України у відповідача не настало зобов'язання щодо оплати такого товару.
Та, на підставі вищезазначеного відповідачем було призупинено виконання зобов'язання щодо оплати товару по спірному договору, оскільки позивач своїх зобов'язань перед відповідачем щодо повної поставки товару та сплати штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару не виконав.
Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
З наданого відповідачем листа-вимоги №3201ВИХ-18-157 від 06.03.2018 року вбачається, що станом на 01.03.2018 р. ТОВ «ШО «Робочий стіль» поставку продукції здійснило не повністю, штрафні санкції за прострочку поставки у відповідності до накладних в період з 14.12.2017р. по 12.01.2018р. складає 202 895,05 грн. у зв'язку з чим, відповідач вимагав від позивача: терміново виконати свої зобов'язання з поставки товару у відповідності до рознарядок та умов договору в термін до 12.03.2018 року.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема, листи адресовані позивача, щодо того, що відповідач у відповідності до ч.3 статті 538 ЦК України зупиняє виконання свого обов'язку, відмовляється від його виконання частково або в повному обсязі.
Крім того, судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачем поставлено позивачу товар на загальну суму 1 243 929,54 грн. Проте, відповідачем взагалі не здійснено будь-якої оплати.
Відповідно до ч.4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 1 243 929,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 38 032,55 грн. та інфляційні збитки в розмірі 103 149,42 грн. станом на 11.03.2019 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням трьох процентів річних у розмірі 38 032,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 103 149,42 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, будинок 42, ідентифікаційний код - 38144198) основний борг в розмірі 1 243 929 (один мільйон двісті сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 54 коп., три проценти річних в розмірі 38 032 (тридцять вісім тисячі тридцять дві) грн. 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 103 149 (сто три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 42 грн. та 20 776 (двадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 67 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 16.04.2019 року.
Суддя С.М. Мудрий