Справа №630/739/18 Суддя 1-ї інстанції: Малихін О.О.
Провадження № 33/818/367/19
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
09.04.2019 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, з участю особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Люботинського районного суду Харківської області від 18.02.2019 року у відношенні ОСОБА_2,-
Постановою судді Люботинського районного суду Харківської області від 18.02.2019 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом першої інстанції було встановлено, що 03.12.2018 року о 03-35 год. у м. Харкові, по вул. Сумська, 2 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номер АХ4656ЄО з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, відмовився.
Дії водія ОСОБА_2 кваліфіковані як порушення вимог п.2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Люботинського районного суду Харківської області від 18 лютого 2019 року скасувати, а провадження щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі вказує на те, що суд розглянув справу неповно та односторонньо, а саме не дослідив усі матеріали справи, не були викликані та не допитані свідки та поліцейські, які склали адміністративний протокол.
Зазначив, що відеозапис на його думку не може бути належним та допустимим доказом, оскільки у протоколі та у рапорті патрульного поліцейського не вказано, що відеозапис додається до адміністративного матеріалу. Крім того наголосив, що на відеозапису видно, що протокол вже був складений до того, як вони прибули до КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер», із зазначенням результату огляду.
Наголосив, що коли він пішов до туалету здавати сечу на аналіз, співробітник поліції зайшов до нього та включив відеокамеру. Задавати сечу у присутності співробітника поліції він відмовився, оскільки це принижує його людську гідність.
Крім того указав, що матеріали провадження не містять жодних доказів того, що співробітники поліції чи медичні працівники пропонували йому відібрати інше біологічне середовище, а тому огляд було проведено з порушенням вимог законодавства.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника - адвокатат ОСОБА_3, які підтримали вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень суддею суду першої інстанції вимог вказаної правової норми.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських, який було оглянуто в судовому засіданні, апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_2 на пропозицію працівника поліції пройти огляд за допомого технічного засобу або в закладі охорони здоров'я спочатку погодився пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я, прибувши до кабінету лікаря - нарколога та отримавши рекомендації щодо правильного збирання біологічного середовища сечі, вирушив до вбиральні де відмовився проходити медичний огляд, мотивуючи відмову тим, що поруч з ним знаходився працівник поліції з увімкненою камерою. Працівник поліції запропонував відвернутись, роз'яснивши, що повинен знаходитись поруч з водієм, який здає зразки на аналізи, і на застереження працівника поліції, що в разі відмови здати зразки сечі відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, заперечень не висловив. Після чого лікарем - наркологом було запропоновано ОСОБА_2 здійснити забір крові, однак від цього він також відмовився.
В судовому засіданні ОСОБА_2, надаючи пояснення апеляційному суду, не спростував викладені вище обставини.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Вказані обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта щодо відеозапису з нагрудних камер, як на неналежний доказ.
Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно до аркуша справи 9 під час чергування 21.12.2018 року інспектора батальйонна 4 роти 1 взвод 2 ОСОБА_4 використовувались камери №0224, 02424, 0034. Тому не зазначене в протоколі, як додаток до протоколу серії БД №185277 від 03.12.2018 року диску з відеокамер не свідчить про його неналежність чи недопустимість.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД№185277 від 03.12.2018 року, поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, вказаним вище відеозаписом. Цим доказам судом першої інстанції дана належна оцінка, в об'єктивності якої підстав для сумніву не вбачається.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог апелянта за викладеними в апеляційній скарзі доводами.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Люботинського міськрайонного суду Харківської області від 18.02.2019 року у відношенні ОСОБА_2 без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_1