11 квітня 2019 року
м. Харків
справа № 638/1983/17
провадження № 22-ц/818/1890/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2,
відповідач: ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, що виникло внаслідок злочину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзежинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2018 року в складі судді Семіряд І.В.,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив 21 травня 2018 року, до ОСОБА_2, ОСОБА_3в якому просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду у розмірі 63 396,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн., вирішивши питання про розподіл судових витрат.
Позов мотивовано тим, що 27 квітня 2007 року злочинними діями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, ОСОБА_1 було нанесено тяжкі тілесні ушкодження. За обставинами злочину було порушено кримінальну справу, яку 02 липня 2015 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова було закрито. На думку позивача злочинними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано матеріальну та моральну шкоду. Наслідком дій відповідачів стало те, що позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, окрім того, внаслідок травми він потерпав від сильного душевного болю, переживав душеві страждання з приводу каліцтва та порушення сталих життєвих зв'язків. Внаслідок злочину ОСОБА_1 завдані тілесні ушкодження, в результаті яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 27 квітня 2007 року по 11 травня 2007 року, з 14 травня 2007 року по 06 червня 2007 року на амбулаторному лікуванні. 21 вересня 2007 року МСЕК визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30%, що підтверджується відповідною довідкою. Моральна шкода полягає у тому, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивач переживав фізичні страждання, біль у зв'язку з проведенням складної хірургічної операції, страх та переживання у зв'язку з різкою зміною життя, а саме виключення зі складу навчального закладу, був комісований з військової служби у зв'язку з невідповідністю, в результаті чого ОСОБА_1 був позбавлений гарантії працевлаштуватися на престижну роботу. За результатами МСЕК від 14 грудня 2012 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності. Вже більше 9 років він витрачає власні сили та кошти для покращення здоров'я, однак його стан тільки погіршується. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду 63 396грн. та моральну шкоду 300 000грн.
05 липня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що кримінальна справа відносно нього була закрита, при цьому у постанові від 02 липня 2015 року встановлені інші обставини скоєння злочину, чим ті, на які посилається позивач. Тяжкі тілесні ушкодження були ним нанесені через необережність та настали у результаті падіння потерпілого та удару головою об асфальт, також причиною для нанесення ним удару потерпілому була та обставина, що останній тримав у руці уламок розбитої пляшки і мав намір нанести удар. Вважає, що дані обставини необхідно врахувати як такі, що мають істотне значення при визначенні моральної шкоди. На думку ОСОБА_2 позивачем не обґрунтовано моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. У зв'язку з чим ОСОБА_2 зазначив, що визнає позов в частині моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. та визнає позов у разі підтвердження матеріальної шкоди у розмірі 63 396 грн. Щодо стягнення судових витрат у розмірі 18 604 грн. не визнає та вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження.
27 серпня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Шадріним О.С. подано відповідь на відзив.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, уповноважив представляти його інтереси ОСОБА_6, ОСОБА_7, Шадріна О.С.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахування останнніх уточнень до неї.
Відповідач ОСОБА_2 частково визнав позов, пояснив, що згоден з матеріальною шкодою, моральну шкоду визнав частково у розмірі 10 000 грн., щодо стягнення судових витрат пояснив, що визнає зазначені витрати у разі їх документального підтвердження.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не сповістив.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.12.2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 63 396грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000грн., судові витрати у розмірі 18 560грн., а всього в загальній сумі 181 956грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір з кожного по 3521,65грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 зі 100 000грн. до 300 000грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки медичним документам, які характеризують стан ОСОБА_1, а саме складну перенесену операцію, довготривалий строк лікування, наявність третьої групи інвалідності (яка йому встановлена з 11 листопада 2011 року та підтверджена на даний час) та ступінь втрати ним професійної працездатності.
Вказує, що протягом 2007-2019 років він постійно знаходиться під контролем лікарів, кілька разів на рік проходе стаціонарне лікування, постійно приймає медичні препарати задля підтримання задовільного стану здоров'я та з метою недопущення погіршення вже існуючого після травми стану.
Окрім непоправної втрати здоров'я, 12 липня 2007 року у зв'язку з станом здоров'я та неможливістю подальшого проходження військової служби, його було виключено (комісовано) зі складу курсантів Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України НЮАУ імені Ярослава Мудрого.
Зазначив, що вже майже 12 років він витрачає власні сили та кошти на підтримання задовільного стану свого здоров'я, яке було цинічно та грубо ушкоджене злочинними діями відповідачів, з боку яких за весь час не було і натяку на те, щоб компенсувати втрати матеріального та морального характеру.
У зв'язку з чим, вважає, що розмір визначеної моральної шкоди у 300 000грн. є справедливим та відповідає характеру вчиненого відповідачами правопорушення.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частинні визначення розміру моральної шкоду, тому в іншій частині колегією не переглядається.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотніми повідомленнями.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 квітня 2007 року біля супермаркету «Велика Кишеня» по пр. Л. Свободи, 62 у м. Харкові, діями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який 14 листопада 2009 помер, були нанесені тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_1
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2015 року, яка ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року залишена без змін, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ст. 128 КК України закрито у зв'язку з закінченням строків давності.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України).
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок злочинних дій відповідачів йому було завдано матеріальну шкоду в розмірі 63 396грн. та матеріальну шкоду, яку він оцінює в 300 000грн.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошевого відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч.1 ст.1168 ЦК України).
Пунктом 3, 5, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК України покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Таким чином, умовами виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди є: шкода; протиправність поведінки завдавача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та її результатом - шкодою; вина завдавача шкоди. При відсутності хоча б однієї із вказаних умов, зобов'язання з відшкодування шкоди не виникає.
В якості обгрунтування спричинення відповідачами моральної шкоди ОСОБА_1зазначає, що у зв'язку з злочинними діями відповідачів він пережив фізичні страждання, біль у зв'язку з проведенням складної хірургічної операції та періоду первинної реабілітації, страх та переживання у зв'язку із різкою зміною способу життя, а саме: виключення зі складу навчального закладу, був комісований з військової служби у зв'язку з невідповідністю для проходження військової служби за станом здоров'я, що раніше було для нього сенсом життя. В результаті він був позбавлений гарантії безкоштовного продовження навчання та працевлаштування на престижну роботу, і, як наслідок, був змушений прикладати значних зусиль для налагодження процесу продовження свого навчання та пошуку роботи. У зв'язку з отриманням тяжкої травми він не може на 100 % викладатись на роботі та повноцінно забезпечувати сім'ю в матеріальному плані. На його вихованні та утриманні знаходиться малолітній син, 2008 р.н., який потребує постійної уваги та догляду, яких в повному обсязі він не може надати в зв'язку з головними болями, втомлюваністю, перепадами артеріального тиску, що є наслідками перенесеної черепно- мозкової травми. На роботі не витримує навантаження, постійно турбують головні болі, запаморочення, атому змушений постійно приймати обезболюючі препарати.
Крім того, до отримання тяжкої травми він активно займався спортом: приймав участь у різних змаганнях, грав в активні командні ігри (футбол, волейбол), займався легкою атлетикою. У зв'язку із перенесеною травмою він змушений від цього відмовитися, тому що існує великий ризик погіршити уже існуючий після травми стан.
З підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується за умови завдання протиправним діянням безпосередньо ушкодження здоров'я.
Відповідальність за п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України має місце, коли відповідачем було вчинено правопорушення проти життя та здоров'я особи, об'єктом якого є суспільні відносини щодо вказаних матеріальних благ.
Судом встановлено, що діями відповідачів було завдано шкоду здоров'ю позивача, у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого останній перебував на лікуванні у Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І, Мещанінова з 27 квітня 2007 року по 11 травня 2007 року; з 14 травня 2007 року по 06 червня 2007 знаходився на амбулаторному лікуванні в Першотравенській центральній міській лікарні; 13.06.2007 та 18.06.2007 спостерігався у невропатолога у м. Харкові за місцем навчання; 17 серпня 2007 ОСОБА_1 продовжив амбулаторне лікування в Першотравенській центральній міській лікарні. Даний факт доведено та ніким не заперечується.
Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 11 листопада 2011 року.
Відповідно до наказу Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого від 12.07.2007 ОСОБА_1, курсанта 3 курсу виключено зі списків особового складу інституту на підставі постанови Центральної військової- лікарської комісії СБ України.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який є необхідним і достатнім, доведеним і таким, що підлягає стягненню з відповідачів, враховуючи принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам ст.1167 ЦК України, а також роз'ясненням, даним в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзежинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 15 квітня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко