Справа № 199/2068/19
(1-кп/199/283/19)
іменем України
15 квітня 2019 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040630001175, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Степне, Дніпровського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 18 січня 2019 року, о 20:40 годині разом із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебував біля магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Луговська, б. 255, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_4 , який йшов назустріч та тримав в руках свій мобільний телефон. Визначивши вказаний мобільний телефон як об'єкт свого злочинного посягання, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 у невстановлений спосіб вступив в попередню змову з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, розподіливши між собою ролі у вчиненні злочину.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 разом із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, того ж дня, тобто 18 січня 2019 року, о 20:45 годині, продовжуючи перебувати за вищевказаною адресою, наздогнав ОСОБА_4 , після чого невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, розуміючи, що її дії є явними для потерпілого, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, підійшла ззаду до ОСОБА_4 та штовхнула його в спину, в результаті чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю.
В цей час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел та виконуючи свою роль у вчиненні злочину, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії є очевидними для потерпілого, дістав газовий балончик, який заздалегідь приготував для вчинення злочину, з метою подолання опору потерпілого та утримуючи газовий балончик у правій руці, привів його в дію, розпорошивши хімічну речовину в обличчя ОСОБА_4 , чим подолав можливий опір з боку останнього.
Доводячи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, до кінця ОСОБА_7 , діючи згідно відведеної ролі, усвідомлюючи, що потерпілий перебуває в положенні лежачи та не має можливості чинити активний опір, відкрито заволодів майном потерпілого, а саме дістав з зовнішньої кишені куртки останнього мобільний телефон марки «Huawei Р smart +», синього кольору, вартістю 6649,05 грн. та разом з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, внаслідок чого спільними умисними діями ОСОБА_7 разом із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки у розмірі 6649,05 грн.
ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, визнав повністю та показав, що 18 січня 2019 року він ввечері йшов до магазину «АТБ» неподалік від проспекту Мануйлівського разом з малознайомою йому особою, з якою він тільки познайомився. Вони побачили попереду себе потерпілого, якого він раніше не знав. Потерпілий тримав в руці мобільний телефон і він вирішив викрасти цей мобільний телефон, оскільки йому потрібні були гроші. Для цього він домовився зі своїм новим знайомим про спільне подолання опору потерпілого і вони разом наздогнали потерпілого. Його знайомий штовхнув потерпілого в спину, від чого той впав на землю, а він в цей час газовим балончиком, який був у нього в кишені, бризнув потерпілому в обличчя. Коли зрозумів, що потерпілий не буде чинити їм опір, то заліз до кишені потерпілого, звідки витягнув мобільний телефон, після чого вони разом зі знайомим втекли звідти. Телефон він в подальшому здав до ломбарду, а отримані гроші витратив на власні потреби. Назвати анкетні данні особи, із якою вчиняв злочин, не може, оскільки просто їх не знає. У вчиненому розкаюється і просить його суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, та підтвердження його фактичних обставин, винуватість ОСОБА_7 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що обвинуваченого ОСОБА_7 до цих подій не знав. 18 січня 2019 року він близько 20:40-20:45 год. вийшов з місця роботи за адресою: АДРЕСА_3 , та прямував до кіска з кавою, тримаючи в руці свій мобільний телефон «Huawei Р smart +», синього кольору. Спочатку особа, в якій він впізнає обвинуваченого, попросила в нього цигарку. Коли він трохи пройшов далі, то боковим зором побачив, що його наздоганяють дві особи. Злякавшись, він поклав телефон до внутрішньої кишені куртки та почав тікати, але в цей момент його хтось штовхнув в спину, а коли він впав, то інша особа - обвинувачений, бризнув йому в лице з якогось балончика. Після цього він опору не чинив і нічого не бачив, лише відчував, як хтось витягнув з кишені його куртки вищезазначений мобільний телефон. Коли він оговтався, то викликав поліцію. Мобільний телефон йому не повернули, але з боку обвинуваченого йому відшкодована матеріальна та моральна шкода в повному обсязі і на цей час він будь-яких претензій до обвинуваченого не має та просить не призначати останньому покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі.
У відповідності до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 18 січня 2019 року, ОСОБА_4 просить органи поліції вжити заходів до невідомої особи, котра 18 січня 2019 року біля 20 год. 40 хв. поблизу магазину «АТБ-Маркет» у м. Дніпро, по вул. Луговська, б. 255, шляхом ривка відкрито заволоділа його мобільним телефоном «Huawei P Smart +» .
Згідно протоколу огляду місця події з фотознімками, 18 січня 2019 року, в період часу з 23 год. 30 хв. до 23 год. 45 хв., під час огляду слідчим поліції встановлено, що місце події є ділянка місцевості за адресою: м. Дніпро, вул. Луговська, біля будинку № 255.
За протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 січня 2019 року в період часу з 17 год. 30 хв. по 17 год. 45 хв., свідок ОСОБА_8 за обличчям, формою очей, носу та губ впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка в ніч з 18 на 19 січня 2019 року закладала до магазину «Комп'ютерний світ» мобільний телефон.
У відповідності до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 22 січня 2019 року, потерпілий ОСОБА_4 за зростом та тілобудовою впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 18 січня 2019 року біля магазину «АТБ-Маркет» по вул. Луговська, 255, відкрито викрала його майно.
Згідно протоколу огляду від 25 січня 2019 року, в період часу з 10:00 год. до 10:20 год. слідчим поліції оглянуто добровільно наданий ОСОБА_7 газовий балончик «Перець-4», який постановою слідчого від 25 січня 2019 року визнаний речовим доказом.
Вартість майна, яке було предметом злочинних посягань, доведена висновком судово-товарознавчої експертизи № 734-19 від 18 лютого 2019 року, за яким ринкова вартість мобільного телефону «Huawei P smart + INE LX1», станом на 18 січня 2019 року, складала 6649,05 грн.
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурорами, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, є умисним, закінченим, корисливим злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості наслідків правопорушення, наявність в діях ОСОБА_7 декількох кваліфікуючих ознак злочину, вартість майна, що було предметом злочинних посягань, та його значимість для потерпілого, той факт, що викрадене майно потерпілому не повернуте, але спричинена ним шкода відшкодована в повному обсязі, відомості про особу обвинуваченого.
Останній до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнає щиросердне каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції відповідної статті особливої частини КК України, оскільки суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом.
При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З огляду на зазначене, враховуючі вищевказані обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують таке покарання, досудову доповідь представника персоналу органу пробації, за якою виправлення обвинуваченого, на їх думку, можливе без позбавлення чи обмеження волі, того факту, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, а потерпілий не наполягає на реальному позбавленні волі обвинуваченого, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою згідно вимог ч. 1 ст. 377 КПК України підлягає заміні на особисте зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 замінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з під варти в залі суду негайно, з покладенням на нього обов'язків протягом строку дії запобіжного заходу не відлучатися із м. Дніпро без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання, зобов'язавши ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень.
Речовий доказ: газовий балончик, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (порядковий номер 01281) - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з дня вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.
Головуючий:
15.04.2019