Ухвала від 15.04.2019 по справі 910/28408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.04.2019Справа № 910/28408/15

За заявою Quickсom Limited про відвід судді Морозова С.М. від розгляду справи

За позовом Quickсom Limited, Cyprus

до 1. Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, м. Київ

2. Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ

про розірвання договору,

Господарський суд міста Києва у складі

судді Спичака О.М.

Буз виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Quickсom Limited (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Кредитного договору №29 від 03.04.2014р., укладеного між Національним банком України (відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (відповідач-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 08.12.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2015р. розгляд справи призначено на 19.04.2016р., зобов'язано позивача (його уповноважених представників) в термін до 22.12.2015р. подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на грецьку мову даної ухвали в одному примірнику та надіслано дану ухвалу Quickсom Limited (1, Costakis Pantelides Avenue, Kolokasides Building, 1010 Nicosia, Cyprus) безпосередньо поштою в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. (стаття 10 Конвенції), а провадження у справі зупинено на строк до 19.04.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. поновлено провадження у справі №910/28408/15.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. у справі №910/28408/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

27.04.2016р. матеріали справи №910/28408/15 скеровано до експертної установи (супровідний лист №06-17/149/16 від 25.04.2016р.).

11.05.2016р. до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7120-16 від 05.05.2016р. про залишення ухвали суду від 19.04.2016р. про призначення у справі судової економічної експертизи без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. поновлено провадження у справі №910/28408/15 та призначено справу до розгляду на 31.05.2016р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. у справі №910/28408/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.07.2016р., 29.07.2016р., 29.11.2016р. та 23.03.2017р. у зв'язку з надходженням до суду клопотань експертної установи провадження у справі №910/28408/15 поновлювалося, сторін було зобов'язано надати необхідні для проведення судової експертизи документи, погоджено експертній установі проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів, а провадження у справі було зупинено на час проведення судової експертизи.

До суду від експертної установи надійшов висновок № 3232/3233-16 судово-економічної експертизи по господарській справі № 910/28408/15 від 07.07.2017р. разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017р. поновлено провадження у справі №910/28408/15 та призначено її до розгляду на 10.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. розгляд справи відкладено до 21.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017р. розгляд справи відкладено до 30.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018р. підготовче засідання відкладено до 31.07.2018р.

В підготовчих засіданнях 31.07.2018р., 11.09.2018р., 02.10.2018р., 06.11.2018р. та 04.12.2018р. судом оголошувались перерви до 11.09.2018р., до 02.10.2018р., до 06.11.2018р., до 04.12.2018р. та до 22.01.2019р. відповідно.

В підготовчому засіданні 22.01.2019р. судом розглянуто клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи та відмовлено у його задоволенні за відсутності підстав для вчинення такої процесуальної дії, про що оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, окрім того, ухвалою від 22.01.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2019.

Судове засідання 19.02.2019 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці та ухвалою про повідомлення про дату, час і місце судового засідання від 15.02.2019 було повідомлено сторін, що наступне засідання у справі призначено на 19.03.2019.

Судове засідання 19.03.2019 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному та ухвалою про повідомлення про дату, час і місце судового засідання від 22.03.2019 було повідомлено сторін, що наступне засідання у справі призначено на 09.04.2019.

09.04.2019 до суду надійшла заява Quickсom Limited про відвід судді Морозова С.М. від розгляду справи №910/28408/15.

Заява мотивована тим, що під час розгляду даної справи у судді Морозова С.М. має місце налаштованість на поверхневий розгляд справи, схильність до вирішення спору на користь відповідачів у зв'язку з чим порушується принцип рівності учасників та змагальності, вказане може призвести до винесення неправосудного рішення. На думку заявника, очевидно, що суддя Морозов С.М. при вирішенні справи по суті та прийнятті судового рішення буде стриманим у відношенні до позивача, а великий авторитет Національного банку України має вплив на внутрішнє переконання суду в даному провадженні. Факт впливу Національного банку України підтверджується відмовою в задоволенні усіх клопотань, заяв та скарг, що були подані позивачем. Отже є значний ризик щодо прийняття неправосудного рішення. Такі дії сприймаються заявником як упередження по відношенню до позивача, вбачається порушення права на захист та доказування, рівність та змагальність в судовому процесі, які декларовані як національним законодавством так і міжнародними нормами.

Ухвалою від 09.04.2019р. заяву Quickсom Limited про відвід судді Морозова С.М. від розгляду справи №910/28408/15 передано для визначення судді порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа для розгляду заяви Quickсom Limited про відвід судді Морозова С.М. від розгляду справи №910/28408/15 була передана на розгляд судді Спичаку О.М.

Розглянувши у нарадчій кімнаті подану представником позивача заяву про відвід судді, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Зі змісту ст. 39 Господарського процесуального кодексу України полягає, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Як вказувалось вище, в обґрунтування наявності підстав для відводу судді від розгляду справи позивач посилається на те, що у судді Морозова С.М. має місце налаштованість на поверхневий розгляд справи, схильність до вирішення спору на користь відповідачів у зв'язку з чим порушується принцип рівності учасників та змагальності, вказане може призвести до винесення неправосудного рішення. На думку заявника, суддя Морозов С.М. при вирішенні справи по суті та прийнятті судового рішення буде стриманим у відношенні до позивача, а великий авторитет Національного банку України має вплив на внутрішнє переконання суду в даному провадженні. Факт впливу Національного банку України підтверджується відмовою в задоволенні усіх клопотань, заяв та скарг, що були подані позивачем. Отже є значний ризик щодо прийняття неправосудного рішення. Такі дії сприймаються заявником як упередження по відношенню до позивача, вбачається порушення права на захист та доказування, рівність та змагальність в судовому процесі, які декларовані як національним законодавством так і міжнародними нормами.

Суд звертає увагу позивача на те, що згідно ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тобто, посилання заявника на відмову судом у задоволенні клопотань позивача ніяким чином не є підставою для відводу судді від розгляду справи.

Щодо тверджень позивача про налаштованість судді на поверхневий розгляд спору та наявність впливу авторитету Національного банку України на правову позицію суду, слід зауважити таке.

Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України).

Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У п.11 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.

Тобто, з наведеного у сукупності полягає, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До того ж, нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.

Слід зауважити, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Тобто, суд звертає увагу, що суб'єктний склад учасників судового процесу, а саме наявність у Національного банку України статусу відповідача по справі ніяким чином не впливає на правову позицію суду у певному спорі, не нівелює принципу рівності та змагальності сторін, та не вказує на наявність підстав для відводу судді, оскільки рішення приймається за наслідками оцінки саме доказів та обставин по кожній справі окремо та ніяким чином не залежить від того, яка особа є позивачем чи відповідачем.

Враховуючи наведе вище, обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Морозова С.М. під час розгляду справи №910/28408/15, судом не встановлено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Quickсom Limited про відвід судді Морозова С.М. від розгляду справи №910/28408/1, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування не можуть бути, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді від розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Quickсom Limited про відвід судді Морозова С.М. від розгляду справи №910/28408/15.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст складено та підписано 15.04.2019р.

Суддя Спичак О.М.