П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2504/18
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О.О.,
- Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду , прийняте 22 січня 2019 року у складі суду судді Ковбій О.В. по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про списання податкового боргу,-
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №4503-17 від 09.06.2015 року;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснити списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №4503-17 від 09.06.2015 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 у розмірі 25 000 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №4503-17 від 09.06.2015 року та зобов'язано Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснити списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №4503-17 від 09.06.2015 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції рішення прийнято без повного дослідження всіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що списанню податкового боргу передує процедура визначення сум безнадійного податкового боргу, яка здійснюється на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Рішення про списання безнадійного податкового боргу приймається керівником податкового органу за наявності підстав та на підставі заяви платника податків та доданих документів, що підтверджують безнадійність податкового боргу. Як зазначає апелянт, позивач ніяких заяв до податкового органу не подавав. Крім того, апелянт вказує, що на його думку списання безнадійного податкового боргу належить до дискреційних повноважень органу доходів і зборів.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування відзиву представником позивача зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та винесеним з урахуванням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №4503-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000 грн.
Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №4503-17 від 09 червня 2015 року було оскаржене до суду.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі №821/2281/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, у задоволення заявленого позову було відмовлено.
09 грудня 2015 року податковим органом винесено рішення про опис майна у податкову заставу.
09 грудня 2015 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №3116-23 на суму 25249,82 грн., з яких 25000 грн. податковий борг з транспортного податку.
Податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вручені позивачу 12 грудня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7511300071333.
09 грудня 2018 року сплив строк в 1095 днів з моменту опису майна в податкову заставу та з моменту формування податкової вимоги.
Вважаючи, що податковий борг за податковим повідомленням-рішенням №4503-17 від 09 червня 2015 року підлягає списанню, як безнадійний, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку (минув строк давності) податковий орган повинен самостійно списати податковий борг, не чекаючи подання платником податків відповідної заяви. При цьому інші надані сторонами документи та матеріали на правильність висновків суду не впливають.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, податковий борг ОСОБА_2 є узгодженим з дати набрання законної сили постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі №821/2281/15-а, тобто з 10.11.2015 року.
Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до приписів статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України).
Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).
Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.
Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №4503-17 від 09.06.2015 року протиправними.
Щодо посилань апелянта, що списання безнадійного податкового боргу належить до дискреційних повноважень органу доходів і зборів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки податковий борг ОСОБА_2 в сумі 25000,00 грн. є безнадійним та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов'язання відповідача здійснити списання такого безнадійного боргу є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №813/4430/16).
Згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про списання податкового боргу - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про списання податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О. В. Єщенко