11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 200/17358/18(2а/200/736/18)
(суддя Томаш В.І., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Волошиної А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року у справі №200/17358/18(2а/200/736/18) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції Григоренко Антоніни Василівни про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 31 жовтня 2018 року звернувся до суду з позовом до інспектора 1 взводу 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Григоренко Антоніни Василівни згідно з яким, просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії АР №240678 про накладення адміністративного стягнення на позивача.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у відповідача не було підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
При цьому, вимоги позивача в частині визнання дії відповідача протиправними є незгодою з оскаржуваною постановою, оскільки обґрунтування позовної заяви зводиться до протиправності постанови серії АР №240678 та не містить доводів в чому саме полягає протиправність дій відповідача.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що «Мінібайк Like Bike Zero» відповідно до п. 1.10 ПДР України підпадає під визначення мопеда, а тому у відповідності до 2.13 ПДР України водій, який керує таким транспортним засобом повинен мати при собі посвідчення водія категорії А1.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України (в редакції КАС України чинній на час звернення з позовом до суду - 31.10.2018 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно із статтею 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, копію постанови серії АР №240678 від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримав в день її складення - 19 жовтня 2018 року, про що свідчать наявність підпису позивача у графі про отримання ним копії постанови по справі про адміністративне правопорушення (а.с.6).
Отже, саме з дати отримання позивачем копії оскаржуваної постанови - 19 жовтня 2018 року розпочався відлік десятиденного строку встановленого законом на оскарження такої постанови.
Враховуючи те, що десятиденний строк встановлений законом на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР №240678 від 19 жовтня 2018 року закінчується 29 жовтня 2019 року включно (понеділок), а також те, що з позовом до суду позивач звернувся 31 жовтня 2018 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про пропуск позивачем десятиденного строку встановленого законом на оскарження зазначеної постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, яке обґрунтовано тим, що він 28.10.2018 року о 19:00 год. травмував ногу та 29.10.2018 року звернувся до лікарні №4 за місцем проживання до лікаря травматолога, таким чином позивач не мав змоги звернутися до суду у встановлений законом строк, оскільки був обмежений в пересуванні. В підтвердження свого клопотання позивач надав суду довідку Дніпровської міської поліклініки №4 Дніпровської міської ради від 12.11.2018 року.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими підстави наведені позивачем для поновлення строку для звернення до суду з позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, виходячи з наступного.
Як вбачається з довідки Дніпровської міської поліклініки №4 Дніпровської міської ради її датовано 12 листопада 2018 року, що свідчить про те, що звернення позивача до лікаря відбулося саме 12 листопада 2018 року, а не 29 жовтня 2018 року як зазначає сам позивач. Доказів звернення до лікарні 29 жовтня 2018 року позивачем до суду не надано.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в вищезазначеній довідці в графі «вид травми» зазначено «побутова 28.10.2018 року 19:00», в той час як доказів звернення позивача до лікаря 28.10.2018 року також матеріали справи не містять, що свідчить про те, що вид травми та дату її отримання лікарем встановлено зі слів самого позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що доводи позивача щодо отримання ним травми саме 28 жовтня 2018 року не підтверджено належними доказами.
Крім того, щодо доводів позивача про те, що він не мав змоги звернутися до суду у встановлений законом строк, оскільки був обмежений в пересуванні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1, як особа, яка мала намір оскаржити постанову серії АР №240678 від 19 жовтня 2018 року звернувся до суду з позовом 31 жовтня 2018 року. При цьому датою підписання цього позову також є 31 жовтня 2018 року, що свідчить про те, що позивачем заява до суду у строк встановлений для оскарження такої постанови виготовлена не була, а була виготовлена в період обмеження особи в пересуванні.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що позивач не зазначає в своїй заяві в чому полягає обмеження в пересуванні та на, що воно вплинуло: виготовлення позову або його подачу до суду.
Отже підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом, зазначені позивачем у заяві, суд вважає неповажними.
На зазначені обставини суд першої інстанції помилково не звернув уваги та не надав ним відповідної оцінки.
Між тим, право на судовий захист не є абсолютним. Для звернення до суду повинен дотримуватись певний порядок. Якщо особа цього порядку не дотримується, зокрема щодо строку звернення до суду, то не можна вести мову про порушення права на судовий захист.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 8 частиною1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;.
Відповідно до частин 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов залишити без розгляду.
Керуючись: частиною 1 статті 319, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року у справі №200/17358/18(2а/200/736/18) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов - залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко