25 лютого 2019 року Справа № 160/9680/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Врони О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийняте у формі протоколу №045650001890 від 26.09.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі заяви від 27.06.2018 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі його заяви від 27.06.2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року у справі № 160/9680/18 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обгрунтування позову зазначено, що 27.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, проте позивачу було відмовлено в призначенні пенсії із зазначенням того, що довідки, які підтверджують факт роботи у ВАТ «Микитівський ртутний комбінат» видані підприємством, яке розташоване на тимчасово непідконтрольній території, тому ці довідки 27.06.2018 року під час подання заяви про призначення пенсії не приймались. Відповідачем, також, зазначено, що до стажу роботи позивача не було зараховано період роботи позивача в Монголії з 25.03.1992 року по 10.09.2004 року, оскільки між Урядами Монголії та України не укладено міжнародних угод, на підставі яких можливо зарахувати вказаний період роботи. Позивач не погоджується з наданою відмовою, зазначаючи, що за умови зарахування спірного стажу роботи до пільгового позивач має 6 років 4 місяці, як працівник, зайнятий повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та загальний стаж 32 роки 3 місяці 17 днів.
Представником відповідача 20.02.2019 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено про те, що позивач працював повний робочий день на посадах, передбачених списками. До стажу позивача не зараховано період роботи з 01.11.1985 року по 28.02.1992 року при прийнятті на роботу не внесено підставу зарахування відсутній номер наказу про прийняття на роботу. До стажу позивача не включено період роботи з 25.02.1992 року 10.09.2004 року, оскільки позивач працював в Монголії, а в довідці №75 від 08.09.2004 року неможливо прочитати печатку. Крім того, між Урядами України та Монголії не укладено договорів, на підставі яких можливо було б зарахувати період роботи в Монголії. Відповідач зазначає, що копії довідок, видані підприємством, яке розташоване на тимчасово непідконтрольній території не можуть бути враховані при розрахунку пенсії позивача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, є громадянином України та внутрішньо переміщеною особою згідно з довідкою від 26.09.2016 року №1203003966.
27.06.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.
До заяви позивачем, крім іншого, надано архівну довідку від 16.06.2017 року №18.01-03/В-21, отриману на тимчасово окупованій території в м. Горлівка Донецької області, в якому залишився державний архів та в якому зберігаються документи ВАТ «Микитівський ртутний комбінат». Також, позивачем було надано трудову книжку.
06.07.2018 року Чечелівським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надано лист №В10138-18/УКЦ, яким відмовлено у призначенні пенсії, з підстави того, що довідка, яка підтверджує факт роботи позивача на ВАТ «Микитівський ртутний комбінат» видана підприємством, яке розташоване на тимчасово непідконтрольній території, а тому така довідка не була прийнята.
28.09.2018 року відповідачем надано лист №045650001890, яким відмовлено у призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що до стажу роботи не зараховано період роботи з 01.11.1985 року по 28.02.1992 року при прийнятті на роботу, оскільки не внесено підставу зарахування відсутній номер наказу про прийняття на роботу. До стажу позивача не включено період роботи з 25.02.1992 року 10.09.2004 року, оскільки позивач працював в Монголії, а в довідці №75 від 08.09.2004 року неможливо прочитати печатку. Крім того, між Урядами України та Монголії не укладено міжнародних угод, на підставі яких можливо було б зарахувати період роботи в Монголії.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стажперіод (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача, відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 01 листопада 1985 року по 01 вересня 1987 року позивач працював на шахті « 2біс» «Микитівського ордену Трудового Червоного Прапору ртутному комбінаті» на посаді електрослюсара чергового з ремонту обладнання підземного 3 розряду, яка була передбачена Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі». На підставі записів трудової книжки позивача, цей період роботи відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 01 вересня 1987 року по 01 лютого 1989 року позивач працював на шахті « 2біс» «Микитівського ордену Трудового Червоного Прапору ртутному комбінаті» на посаді електрослюсара чергового з ремонту обладнання підземного 4 розряду, яка була передбачена Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на держ пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію пільгових умовах та в пільговому розмірі». На підставі записів трудової книжки позивача, цей період роботи відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 01 лютого 1989 року по 01 червня 1989 року позивач працював на шахті « 2біс» «Микитівського ордену Трудового Червоного Прапору ртутному комбінаті» на посаді електрослюсара чергового ремонту обладнання підземного 3 розряду, яка була передбачена Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р. «Про затвердження списків виробництв, цех професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію пільгових умовах та в пільговому розмірі». На підставі записів трудової книжки позивача, цей період роботи відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 01 червня 1989 року по 28 лютого 1992 року Позивач працював на шахті « 2біс» «Микитівського ордену Трудового Червоного Прапору ртутному комбінаті» на посаді електрослюсара чергового ремонту обладнання підземного 4 розряду, яка була передбачена Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на держав пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію пільгових умовах та в пільговому розмірі». На підставі записів трудової книжки позивача, цей період роботи відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 25 березня 1992 року по 10 вересня 2004 року позивач працював підземним електрослюсарем 5 розряду електрослюсарем 6 розряду ділянки відкритих гірських робіт, підземним електрослюсарем 6 розряду на руднику «Хажуу-Улаан» та ГОК «Бор-Ундур» СО «Монголросцветмет».
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 04 січня 2005 року по 01 червня 2005 року позивач працював в Відкритому акціонерному товаристві «Білий Лебідь» на посаді електромонтера 6 розряду.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 01 червня 2005 року по 02 липня 2012 року позивач працював у Відкритому акціонерному товаристві «Білий Лебідь» (21 квітня 2011 року було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Торговий центр «Білий Лебідь») на посаді електромонтера 5 розряду.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я позивача, з 03 липня 2012 року позивач працює в Публічному акціонерному товаристві «Торговий центр «Білий Лебідь» на посаді електромонтера.
З 12 липня 2014 року діяльність ПАТ «Торговий центр «Білий Лебідь» була припинена через активні бойові дії у м. Донецьку (саме в м.Донецьку знаходяться торгові площі ПАТ) і тому з липня 2014 року позивач перебуває у безстроковій відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до положень п.18 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ВАТ «Микитівський ртутний комбінат», в якому працював позивач, містяться відомості про факт припинення діяльності підприємства 04.04.2014 року.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо неприйняття довідки від 16.06.2017 року №18.01-03/В-21, оскільки вона видана трудовим сектором адміністрації м. Горлівка.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження з 01.12.2014 року, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження вказано м.Донецьк та м. Горлівка.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 з 01.12.2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України не функціонують.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно наведених правових норм довідка від 16.06.2017 року №18.01-03/В-21, видана трудовим сектором адміністрації м. Горлівка, є недійсною та не створює правових наслідків, відтак правомірно не була прийнята відповідачем.
Натомість, суд зазначає, що позивачем були надані усі необхідні документи, зокрема, трудова книжка, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах та відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком № 1 на ВАТ «Микитівський ртутний комбінат».
Щодо твердження відповідача про незараховування періоду роботи з 01.11.1985 року по 28.02.1992 року при прийнятті на роботу, оскільки не внесено підставу зарахування -відсутній номер наказу про прийняття на роботу, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому в стовпчику 4 трудової книжки про прийняття 01.11.1985 року, на підставі чого внесений запис, мається посилання на документ від 28.10.1985 року. Відповідачем не надана оцінка цьому та не обгрунтовано, чому він цей запис не враховує.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи у ВАТ «Микитівський ртутний комбінат», оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці.
Щодо твердження відповідача про неврахування періоду роботи позивача в Монголії, суд зазначає наступне.
Цей період потрібно зараховувати до загального стажу через те, що праця позивача у спільному монголо-російському об'єднані повинна враховуватись відповідно до Угод, якими врегульовано питання пенсійного забезпечення затериторіальним принципом (тобто за принципом, відповідно до якого особа, яка досягла пенсійного віку, яка має необхідний стаж роботи та працювала на території різних держав, може отримувати пенсію в органі пенсійного забезпечення за місцем проживання):
- Угода між СРСР і Монгольською народною Республікою про співробітництво у галузі соціального забезпечення, підписана 06.04.1981р., ратифікована 02.12.1981 року, набула чинності з 28 січня 1982 року;
- Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, вступила в силу з дня підписання;
- Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів свої країн від 14 січня 1993 року, набрала чинності 14 січня 1993 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'зання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними поноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'зання призначити пенсію за віком, проте вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області розглянути заяву позивача, подану 27.06.2018 року для призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 352,40 грн.
Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийняте у формі протоколу №045650001890 від 26.09.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі заяви від 27.06.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 27.06.2018 року з урахування правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 352 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона