11 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/5846/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання призначити пільгову пенсію,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні йому пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на шість років, як особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю і станом на 01 січня 1993 року прожила у цій зоні не менше чотирьох років;
- зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення з відповідною заявою, тобто з 21.10.2018.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він має статус громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджується посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_1 від 03.02.1993. З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення позивач 15 листопада 2018 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За наслідками розгляду заяви позивача, Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 23.11.2018 №4029/03.2 відмовило позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку на шість років. В якості підстави для відмови зазначено, що згідно довідки Народицької селищної ради № 390 від 26.10.2018 року позивач прожив і відпрацював у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 16.08.1986 року по 26.10.1989 року, що становить З роки 2 місяці 10 днів та дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік . Натомість, відповідно до довідки Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства від 26.10.2018 №4478 станом на 01.01.1993 позивач прожив у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 2 місяці 6 днів, що не дає йому права на зниження пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіологічного контролю. У зв'язку з цим, відповідач повідомив, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на зниження пенсійного віку, як потерпілий 3 категорії лише на 1 рік, а тому він набуде право на пенсію зі зниженням пенсійного віку у 59 років.
Позивач вважає таку відмову Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправною, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним, у зв'язку з цим він звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 17 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копія вищезазначеної ухвали суду 17 грудня 2018 року була надіслана на адресу місцезнаходження Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 20 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.18).
04 січня 2019 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. В якості аргументів на підтвердження правомірності дій відповідача зазначені ті ж підстави, що й у листі від 23.11.2018 №4029/03.2, яким позивачу було відмовлено у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку на шість років.
Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає в зоні гарантованого добровільного відселення серії НОМЕР_1 від 03.02.1993, виданим Житомирською облдержадміністрацією (а.с.10).
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 після досягнення ним 54 - річного віку звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за наслідками розгляду поданих позивачем заяви та документів, листом від 23.11.2018 № 4029/03.2 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і зниженням пенсійного віку на 6 років, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.13).
Зі змісту листа вбачається, що підставою для відмови стало те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення мають право на зменшення пенсійного віку за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку становить 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років. Однак, згідно довідки, виданої Народицькою селищною радою № 390 від 26.10.2018 року, позивач прожив і відпрацював у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 16.08.1986 року по 26.10.1989 року, що становить З роки 2 місяці 10 днів та дає йому право на зниження пенсійного віку на 1 рік .
Водночас, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зменшення пенсійного віку за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку становить 2 роки та додатково 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Разом з тим, відповідно до довідки, виданої Малинським виробничим комунальним житлово-ремонтним експлуатаційним підприємством від 26.10.2018 №4478 позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.10.1989 року по 28.12.2014 року, тобто на 01.01.1993 року на радіоактивно забрудненій території він прожив 3 роки 2 місяці 6 днів, що не дає йому права на зниження пенсійного віку.
Виходячи з наведеного, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілий 3 категорії лише на 1 рік, а тому він набуде право на пенсію зі зниженням пенсійного віку у 59 років (а.с.13).
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії позивач додав посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) відселення серії Б № 160282 від 03.02.1993, видане Житомирською облдержадміністрацією (а.с.10), а також дві довідки про періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення: довідку Народницької селищної ради від 26.10.2018 №390 (а.с.11) та довідку Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства від 26.10.2018 №4478 (а.с.12).
Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (далі - Порядок № 51), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Згідно з абз. 3 п. 5 Порядку № 51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового), за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Таким чином, наявність у позивача, як у громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає в зоні гарантованого добровільного відселення посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 03.02.1993 надає ОСОБА_1 право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-ХІІ, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону № 796-XII.
Так, абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зменшення пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Таким чином умовою за наявності якої особа, яка постійно проживала або постійно проживає (постійно працювала або постійно працює) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, має право на зменшення пенсійного віку є проживання (робота) цієї особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 2 років.
З наявної у матеріалах справи довідки Народницької селищної ради від 26.10.2018 №390 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 16 серпня 1986 року по 26 жовтня 1989 року дійсно проживав в селі Межиліска Народницького району Житомирської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до 2 зони безумовного (обов'язкового) відселення (а.с.11).
На підставі зазначеної довідки судом безспірно встановлено, що станом на 1 січня 1993 року ОСОБА_1 прожив у зоні безумовного (обов'язкового) відселення 3 роки 2 місяці 10 днів (з 16.08.1986 по 26.10.1989).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII має право на зменшення пенсійного віку як особа, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, оскільки станом на 1 січня 1993 року він прожив у зазначеній зоні не менше 2 років, а саме: 3 роки 2 місяці 10 днів.
Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII передбачає, що початкова величина зниження пенсійного віку, в даному випадку 4 роки, встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах, в даному випадку у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Однак, зі змісту довідки Народницької селищної ради від 26.10.2018 №390 вбачається, що з моменту аварії на Чорнобильській АЕС - 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року ОСОБА_1 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не проживав. Крім того, будь-якими іншими доказами позивач своє проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення у вищезазначений період не підтвердив.
У зв'язку з цим, початкова величина зниження пенсійного віку (4 роки) до ОСОБА_1 не застосовується, тому що з моменту аварії по 31 липня 1986 року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення він не проживав.
Разом з тим, враховуючи положення абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII яким передбачено додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожний рік проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, суд приходить до висновку, що за повних 3 роки проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (з 16.08.1986 по 26.10.1989) пенсійний вік ОСОБА_1 може бути знижено на 3 роки.
Водночас слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Таким чином, вищезазначеною нормою встановлено, що у випадку коли особа має право на зниження пенсійного віку за декількома підставами, визначеними ст. 55 Закону № 796-XII, призначення такій особі пенсії зі зниження пенсійного віку може бути здійснено виключно за однією із таких підстав, за вибором цієї особи.
Відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII передбачає, що початкова величина зниження пенсійного віку, в даному випадку 2 роки, встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах, в даному випадку у посиленого радіологічного контролю, з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З аналізу положень вищезазначених норм вбачається, що основною умовою за наявності якої особа, яка постійно проживала або постійно проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, має право на зменшення пенсійного віку є проживання цієї особи станом на 1 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.
Відповідно до довідки Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства від 26.10.2018 №4478 ОСОБА_1 в період з 26 жовтня 1989 року по даний час проживає в м. Малині Житомирської області (а.с.12).
Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», місто Малин Житомирської області належало до населених пунктів зони посиленого радіологічного контролю.
У зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VII шляхом внесення змін до законів України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" скасовано визначення як такої зони посиленого радіоекологічного контролю.
З огляду на зазначене ОСОБА_1 проживав в зоні посиленого радіологічного контролю (в м. Малині Житомирської області) в період з 26 жовтня 1989 року по 28 грудня 2014 року.
В свою чергу, станом на 01 січня 1993 року позивач прожив у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 2 місяці 6 днів, що свідчить про те, що права на зменшення пенсійного віку, як особа, яка постійно проживала або постійно проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, ОСОБА_1 не має, оскільки відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII для отримання такого права особа повинна була проживати у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, а саме згідно з абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, як особа, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 2 років.
При чому, право на призначення пенсії ОСОБА_1 набуде при досягненні ним 57 років, оскільки початкова величина зниження пенсійного віку до нього не застосовується, а за повних 3 роки проживання на території зони безумовного (обов'язкового) відселення (з 16.08.1986 по 26.10.1989) його пенсійний вік може бути знижено лише на 3 роки.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірності своїх дій та рішень у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ( вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Житомирська область, 11500; код ЄДРПОУ 37909216) про визнання протиправною відмови, зобов'язання призначити пільгову пенсію - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович