Житомирський апеляційний суд
Справа №295/54/19 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 61 Доповідач Миніч Т. І.
10 квітня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Павицької Т.М.,
ОСОБА_1
секретаря
судового засідання ОСОБА_2
з участю позивачки
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 лютого 2019 року під головуванням судді Полонця С.М.
у цивільній справі №295/54/19 за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом та ушкодженням здоров'я, -
У січні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом. Просила стягнути з відповідача моральну шкоду у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом та ушкодженням здоров'я, у розмірі 100 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що під час її перебування у трудових відносинах з відповідачем, 20.05.2008 року з нею стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого вона отримала ушкодження здоров'я та у подальшому їй встановлено 3 групу інвалідності. Моральна шкода, завдана їй в результаті вказаного нещасного випадку, полягає у фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала безпосередньо як під час травмування і в період лікування так і по теперішній час, психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
В решті вимог відмовлено.
Стягнуто із Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» в дохід держави судовий збір в сумі 20,00 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити в частині визначення розміру стягнутої моральної шкоди, стягнувши із Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, не в повній мірі досліджено та не надано належної оцінки тому факту, що відповідач усупереч вимогам ст.43 Конституції України та Закону України «Про охорону праці» не створив на підприємстві належних та безпечних умов праці, що і є основною причиною нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що трапився з апелянтом. Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що в результаті нещасного випадку ОСОБА_3 було завдано тілесних ушкоджень, які тривалий час спричиняли їй сильний фізичний біль та моральні страждання і призвели до інвалідності. По цей час травма завдає їй регулярного фізичного болю, що створює почуття розпачу.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 21.07.1981 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала на Житомирській кондитерській фабриці машиністом загортальної машини 3-го розряду в карамельному цеху, а з 03.10.2000 року - переведена на посаду прибиральника виробничих приміщень в карамельному цеху.
27.03.2006 року позивачка була звільнена з роботи за угодою сторін.
27.03.2007 року позивачку було прийнято на роботу до відповідача в цех №3 карамельником 2-го розряду та 19.09.2007 року переведено на посаду карамельника 3-го розряду в цех №3, а з 15.03.2011 року останню переведено до ТДВ «ЖЛ» (правонаступника відповідача).
20.05.2008 року з позивачкою, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала у другу зміну на тягнульній машині, яка призначена для перетягування карамельної маси, стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а саме кисть правої руки позивача потрапила під металевий палець тягнульної машини, внаслідок чого позивач отримала закритий уламковий перелом 2, 3, 5 п'ясткових кісток правої руки з рвано-скальпованими ранами кисті. На момент настання зазначеного нещасного випадку тягнульна машина (інв. №2201) лінії №2 перебувала у технічно справному стані.
Відповідно до п.3.13 «Інструкції №8 з охорони праці для карамельника, працюючого на охолодженні карамельної маси на тянульних машинах», з якою позивачка була ознайомлена під особистий підпис, останній заборонялося поправляти карамельну масу на пальцях витягальної машини під час її роботи.
Комісією з розслідування нещасного випадку ЗАТ «Житомирські ласощі» були складені Акт №03 від 23.05.2008 року та Акт форми Н-5 від 23.05.2008 року, якими встановлено, що позивачка допустила порушення п.3.13. вищевказаної Інструкції, адже поправила карамельну масу під час роботи тягнульної машини на її металевих пальцях.
Вищезазначені акти, а також дії Комісії з розслідування нещасного випадку ЗАТ «Житомирські ласощі», позивачем у встановленому законом порядку не були оскаржені.
Перевіркою Управління Держпраці у Житомирській області з даного приводу встановлено, що Комісія з розслідування даного нещасного випадку всебічно вивчила всі обставини його настання і встановила порушення позивачем вимог вищезазначеної Інструкції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст. 23 ЦК ).
Частиною 2 ст.1167 ЦК України, зокрема, передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає у тому, що вина заподіювача шкоди не вимагається.
Разом з тим, за змістом ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем за вищевказаних обставин допустила порушення вимог Інструкції з охорони праці, за що наказом відповідача №138 від 26.05.2008 року, серед іншого, позивачці оголошено попередження.
З 01.12.2016 року позивачці встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачці заподіяно моральну шкоду.
Крім того, судом також правильно враховано, що заподіянню тілесних ушкоджень сприяла груба необережність самої позивачки.
Разом з тим, враховуючи, що порушення правил техніки безпеки мало місце для забезпечення виробничого процесу, ступінь вини позивачки не є істотним настільки, щоб зменшити відшкодування до мінімуму, апеляційний суд вважає, що відшкодування, визначене судом першої інстанції є очевидно заниженим.
Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
В даному випадку, враховуючи тривалість вимушених змін позивачки в її житті, травмування правої руки, встановлення внаслідок травми групи інвалідності та 30% втрати працездатності, виходячи із засад розумності, справедливості і виваженості, апеляційний суд вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування до 30000 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 лютого 2019 року змінити.
Збільшити розмір стягнутого із Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди з 2 000,00 грн. до 30000 грн.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий судді
Повний текст постанови складений 12.04.2019 року.