про залишення апеляційної скарги без руху
12 квітня 2019 року м. Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_2 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України,
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано за ч.1 ст.129 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
На вирок суду, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині виправдання ОСОБА_3 скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, залишивши призначене судом першої інстанції покарання без змін; визнати винним ОСОБА_3 за ч.1 ст.129 КК України та призначити покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців із звільненням останнього на підставі ст.75 КК України від відбування покараня з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 та п.4 ч.2 ст.76 КК України.
Перевіривши апеляційну скаргу прокурора вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.396 КПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.396 КПК України в апеляційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;3) судове рішення, яке оскаржується , і назва суду, який його ухвалив; 4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із
зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; 6) перелік матеріалів, які додаються.
Як вбачається із вироку суду, ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано за ч.1 ст.129 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Водночас, прокурор зазначає лише одну підставу для скасування судового рішення -невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, при цьому не враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 виправданий за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_3 є пенсіонером, разом з тим, будь-яких данних про такий статус обвинуваченого матеріали кримінального провадження не містять, як і того, і чи є він особою, що досягла пенсійного віку.
Відповідно до ч.3 ст.61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Разом з тим, обвинуваченому ОСОБА_3 судом призначено покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі. Такий вид покарання, зокрема, обмеження волі, прокурор просить призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.129 КК України та визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів.
Також , апелянт просить скасувати вирок суду з ухваленням нового вироку, однак не зазначає підстав для його ухвалення , передбачених ч.1 ст.420 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.399 КПК України, суддя-доповідач,
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_2 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, залишити без руху.
Надати прокуророві ОСОБА_2 п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали невідкладно надіслати прокуророві.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Рівненського апеляційного суду ОСОБА_1