Провадження № 11-кп/803/619/19 Справа № 172/682/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040420000323 від 24 травня 2017 року, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Манвелівка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року,
за участю:
секретарів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
прокурора - ОСОБА_12 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
законних представників неповнолітніх обвинувачених - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_15 , -
Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року ОСОБА_16 визнано винним та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частково невідбуте покарання за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року та визначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнано винним та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати частково невідбуте покарання за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року та визначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього згідно ст. 76 КК України відповідних обов'язків.
ОСОБА_8 визнано винним та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, та покладено на нього згідно ст. 76 КК України відповідних обовязків.
Крім того, судом вирішено долю речових доказів та питання про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно вироку обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_5 спільно з неповнолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , матеріали відносно якого виділені у окреме провадження 07.04.2017 року близько 20.00 год. знаходилися в центрі с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_6 запропонував вчинити крадіжку майна зі складу, що розташований на території СФГ «Відродження» за адресою: АДРЕСА_3 . Всі відповіли згодою і разом пішли за вказаною адресою, де шляхом вільного доступу з боку неогородженої частини території підійшли до складського приміщення та шляхом підняття вхідних воріт проникли до приміщення складу, де реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, діючи умисно, таємно з корисливою метою, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає викрали чотири мішки вагою по 50 кг кожен мінерального добрива «Карбамід» та 80 м бувшого у використанні мідного кабелю АВВГ 3x35х1х16-660. Після чого викрадені мішки сховали. ОСОБА_5 залишився випалювати викрадений кабель, а ОСОБА_6 , ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , який приєднався до компанії юнаків, продовжуючи свою злочинну діяльність пішли до території СФГ «Відродження», де таким же способом проникли до приміщення складу та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, діючи умисно, з корисливою метою, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає, викрали ще шістнадцять мішків вагою по 50 кг кожен мінерального добрива «Карбамід» чим спричинили голові СФГ «Відродження» ОСОБА_21 матеріальної шкоди на загальну суму 8540,00 грн.
Крім того, ОСОБА_5 спільно з неповнолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_22 та ОСОБА_19 , матеріали відносно якого виділені у окреме провадження 14.04.2017 року близько 21.00 год. проходили повз домоволодіння ОСОБА_23 по АДРЕСА_4 . В цей час у ОСОБА_24 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_23 і він запропонував вчинити крадіжку майна за вказаною адресою. Всі відповіли згодою та реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 через паркан потрапили до двору за вказаною адресою, а ОСОБА_20 залишився чекати на вулиці, з тією метою, щоб залишитися непомітними та повідомити про появу сторонніх осіб. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 через вікно в даху проникли до господарського приміщення та відчинили зсередини двері. Реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, діючи умисно, з корисливою метою, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає викрали бувший у використанні двоколісний господарський візок та два бувших у використанні велосипеди марки «Україна». Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 з місця скоєння злочину зникли та викраденим розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_23 матеріальної шкоди на загальну суму 720,00 грн.
Крім того, неповнолітній ОСОБА_8 спільно з неповнолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , та ОСОБА_19 , матеріали відносно якого виділено у окреме провадження 15.04.2017 року близько 21.30 год. знаходилися в центрі с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_6 запропонував вчинити крадіжку мінерального добрива зі складу, що розташований на території СФГ «Відродження» за адресою: АДРЕСА_3 . Всі відповіли згодою і разом пішли за вказаною адресою, де, близько 22.30 год., шляхом вільного доступу з боку неогородженої частини території підійшли до складського приміщення та шляхом підняття вхідних воріт проникли до складу. Реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, умисно з корисливою метою, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає, повторно викрали 180 кг добрива «СпідфолBSP», що знаходилися в мішках вагою по 12 кг кожен та 40 літрів інсектициду «Коннект», що знаходилося в пластикових каністрах об'ємом по 5 л кожна чим спричинили голові СФГ «Відродження» ОСОБА_21 матеріальної шкоди на загальну суму 36448,00 грн.
Крім того, ОСОБА_5 спільно з неповнолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , матеріали відносно якого виділені у окреме провадження 21.04.2017 року близько 21.00 год. знаходилися в центрі с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_6 запропонував вчинити крадіжку мінерального добрива зі складу, що розташований на території СФГ «Відродження» за адресою: АДРЕСА_3 . Всі відповіли згодою і разом пішли за вказаною адресою, де, близько 21.30 год. шляхом вільного доступу з боку неогородженої частини території підійшли до складського приміщення та піднявши вхідні ворота проникли до приміщення складу. Реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, умисно з корисливою метою, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає, повторно викрали двадцять мішків вагою по 50 кг кожен мінерального добрива «Карбамід» чим спричинили голові СФГ «Відродження» ОСОБА_21 матеріальну шкоду на загальну суму 7000,00 грн.
Крім того, ОСОБА_5 спільно з неповнолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , матеріали відносно якого виділені у окреме провадження 28.04.2017 року близько 15.00 год. знаходилися в центрі с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_20 запропонував вчинити крадіжку мідного кабелю, що проходить під землею вздовж залізничних колій з боку с. Аврамівка Васильківського району Дніпропетровської області. Всі відповіли згодою і домовилися зустрітися через годину на вул. Молодіжна в с. Аврамівка Васильківського району. Того ж дня, близько 16.00 год. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 зустрілися в домовленому місці та пішли до залізничних колій, де проходить кабель. Прийшовши до визначеного місця ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, діючи умисно з корисливою метою, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу повторно викрали, а саме вирили із землі за допомогою лопат, що взяли вдома, сім метрів бувшого у використані магістрального кабелю МКПАБл 7x4x1,05+5x2x0,7+1x0,7 чим спричинили структурному підрозділу «Дистанція сигналізації та зв'язку Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» матеріальної шкоди на суму 1410 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та суворість призначеного обвинуваченому покарання.
Так, захисник вказує на те, що суд не з'ясував обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, а саме можливість скоєння ОСОБА_5 злочину під впливом тиску та погроз з боку інших співучасників, а також внаслідок збігу тяжких особистих обставин. На переконання адвоката, суд мав дослідити особистість обвинуваченого та взаємовідносини між ним та братами Авєріними більш ретельно та об'єктивно. Захисник зазначає, що ОСОБА_5 є дитиною, позбавленою батьківського піклування та мешкав саме разом з матір'ю, яка цього права позбавлена і вітчимом. При цьому, обвинувачений, внаслідок недбалого ставлення до нього з боку батьків, неодноразово намагався покінчити життя самогубством, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .
Поряд із цим, адвокат вказує на порушення права на захист обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки троє інших обвинувачених мали захисників, а ОСОБА_5 його право на захист, як судом, так і слідчим роз'яснено не було.
Також захисник вказує на відсутність достатніх доказів на підтвердження вини його підзахисного. Адвокат зазначає, що фактично обвинувачення ОСОБА_5 ґрунтується на показаннях інших співучасників злочинів, в той час як жодного слідчого експерименту за його участю не проводилось, а будь-які речові докази у провадженні відсутні.
Щодо призначеного ОСОБА_5 покарання, то воно, з позиції захисту, обставинам провадження не відповідає та є занадто суворим. Захисник вважає, що судом не було взято до уваги відшкодування збитків потерпілому та помилково не визнано цю обставину такою, що пом'якшує покарання.
Щодо обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_8 вирок не оскаржується.
Заслухавши захисника та обвинуваченого ОСОБА_27 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, думку інших учасників провадження, які покладались на розсуд суду, проаналізувавши доводи, які викладені в скарзі адвоката і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
З урахуванням того, що вирок щодо обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_8 не оскаржується, то згідно вказаної норми закону, суд апеляційної інстанції щодо цих обвинувачених вирок не переглядає.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Так, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, та в якому наведені належні і достатні мотиви і підстави його ухвалення.
Обґрунтованість судового рішення, означає відповідність висновків суду у рішенні фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
З урахуванням даних вимог кримінального процесуального законодавства, згідно приписів ч.3 статті 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. За положеннями п.2 частини 3 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначаються окрім формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Чинне законодавство визначено говорить про сукупність доказів як про найбільш важливу умову ухвалення обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. При цьому досить важливе значення мають виклад і мотивування оцінки кожного доказу у поєднанні з іншими доказами.
Ці вимоги закону судом першої інстанції були загалом дотримані.
За ствердженнями захисника в апеляційній скарзі, судом не з'ясовано можливості скоєння злочинів її підзахисним під впливом тиску та погроз інших співучасників та не вжито заходів для дослідження інших доказів, не проведено жодних слідчих експериментів за участю її підзахисного, відсутні дані про наявні речові докази крадіжки, магістрального кабелю і взагалі не доведено вини у співучасті її підзахисного в крадіжці кабелю та обвинувачення базується на припущеннях й лише на свідченнях інших учасників провадження.
Проте ці твердження є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази беззаперечно вказують на вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів за ч. 2 та ч.3 ст. 185 КК України.
Суд першої інстанції повно, безпосередньо та неупереджено дослідив усі докази в їх сукупності в судовому засіданні та дав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, взаємозв'язку та достатності.
Так, окрім показів обвинувачених, у тому числі і обвинуваченого ОСОБА_5 , які визнали себе винними у повному обсязі, давали покази, які відповідали і узгоджувалися з встановленими обставинам за обвинуваченням, причетність і вина ОСОБА_5 до скоєних ним у співучасті інкримінованих злочинів підтверджується і іншими дослідженими судом доказами, зокрема протоколом огляду місця події від 28.04.2017 з фототаблицями, де виявлена траншея у землі та відсутність 7 м. магістрального кабелю. За протоколами огляду предметів від 21.06.2017 та 27.06.2017 з фототаблицями, підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_6 добровільно надані були лопати, за допомогою яких вони у співучасті з ОСОБА_5 вчиняли крадіжку магістрального кабелю. Згідно протоколів слідчих експериментів від 21.06.2017, проведених за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , вони показували і розповідали на місці злочину спосіб і механізм вчинення разом з обвинуваченими, у тому числі і з ОСОБА_5 , крадіжки мідного кабелю неподалік залізничних колій та згідно протоколу слідчого експерименту від 27.06.2017, підозрюваний ОСОБА_7 аналогічно вказував механізм і спосіб вчинення цього злочину разом з ОСОБА_28 та іншими обвинуваченими.
Обвинувачений ОСОБА_5 у суді першої інстанції не заперечував свою участь разом з іншими обвинуваченими у епізоді крадіжки магістрального кабелю, та розповідав деталі й обставини своєї участі у вчиненні цього злочину, які повністю відповідають і узгоджуються з показами інших обвинувачених і зазначеними іншими доказами, дослідженими судом у їх сукупності.
Безпідставним є й доводи захисника, що з ОСОБА_5 не проведено жодного слідчого експерименту і висновки суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки судом за іншими епізодами крадіжок також досліджений протокол слідчого експерименту від 27.06.2017 з фототаблицями, саме за участю ОСОБА_5 , у присутності двох понятих, де останній вказував на механізм крадіжки зі складу СФГ “Відродження”, який узгоджується з зазначеним механізмом і обставинами крадіжки з цього ж складу СФГ “Відродження” підозрюваним ОСОБА_8 , згідно слідчого експерименту від 21.06.2017 за його участю та аналогічно згідно протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_19 та ОСОБА_7 .
За дослідженим судом протоколом огляду предмету від 08.06.2017 саме ОСОБА_5 добровільно були видані викрадені ним у співучасті з іншими обвинуваченими два велосипеди марки “Україна” з домоволодіння ОСОБА_23 . Механізм і спосіб викрадення майна з домоволодіння цього потерпілого зазначався і вказувався іншими спіучасниками при проведенні з ними слідчих експериментів, що підтверджується протоколами їх проведення, які дослідженні судом першої інстанції. Цей епізод крадіжки і обставини його вчинення не заперечувався у суді першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_5 .
Є також необґрунтованим посилання захисника в скарзі на те, що судом не з'ясовано можливості скоєння злочинів її підзахисним ОСОБА_5 під впливом тиску та погроз інших співучасників, оскільки таких обставин не виявлено. ОСОБА_5 визнавав повністю вину у вчиненні інкримінованих злочинів і не заперечував проти правової кваліфікації його дій. Будь - яких доказів, які б підтверджували вказані захисником обставин у матеріалах кримінального провадження, не виявлено.
Сам по собі факт, як на це вказує захисник в скарзі, що ОСОБА_5 вже вчиняв подібний злочин разом з братами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не може слугувати доказом в підтвердження вчинення ОСОБА_5 злочинів під впливом цих обвинувачених. Колегія суддів при цьому враховує й те, що ОСОБА_5 вчинив злочин будучи повнолітньою, психологічно сформованою особою, який в повній мірі є особою право- і дієздатною.
Твердження захисника про психологічний тиск та насильство з боку матері та вітчима та ймовірних спроб ОСОБА_5 до самогубства, матеріалами кримінального провадження не підтверджені. Окрім того, ці обставини самі по собі не можуть свідчити про здійснення тиску і насильства до вчинення злочину з боку інших обвинувачених.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, то такі твердження не є об'єктивними і дійсними.
Колегія суддів приймає до уваги, що згідно матеріалів провадження обвинуваченому як на досудовому розслідуванні, так і в суді першої інстанції, відповідно до ст. 345 КПК України, роз'яснювалися його права і обов'язки, передбачені ст. 42 КПК України, у тому числі і право на захисника, однак заяв та клопотань від обвинуваченого про надання йому захисника не надходило.
З огляду на вищенаведене, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження і ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні в повному обсязі доказах, які є належними, допустимими та достовірними. З таким висновком погоджується й колегія суддів.
Провину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за всіма епізодами доведено з дотримання стандарту доказування “поза розумним сумнівом”, правова позиція якого викладена в рішеннях Європейського Суду з прав людини (справа "Маттоція проти Італії" від 25.07.2000, справа "Ірландія проти Сполученого Королівства” від 18.01.1978) та постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, провадження №51-597км17.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинувачених та правильність кваліфікації їх дій, колегією суддів під час перевірки судового рішення не виявлено.
Щодо доводів захисника стосовно призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів, вважає їх також безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Визначений судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_5 вид та розмір покарання в повному обсязі відповідає зазначеним вище вимогам закону.
При обранні такої міри і розміру покарання суд, згідно вироку та матеріалів кримінального провадження, врахував ступінь тяжкості злочинів вчинених обвинуваченим ОСОБА_5 , який є середньої тяжкості та тяжким злочином, те, що він раніше судимий, нові злочини вчинив в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні нікого не має, неодружений, навчається у технікумі.
Разом з тим, судом першої інстанції враховано щире каяття обвинуваченого, що суд визначив як обставину, яка пом'якшує покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Твердження захисника в апеляційній скарзі, що згідно ст. 78 КК України не заборонено повторне застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, самі по собі не можуть слугувати достатніми і переконливими підставами для пом'якшення обвинуваченому покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Судом першої інстанції враховані обставини як вчинення злочинів так і відомості, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема наявність судимості і скоєння нових злочинів в період іспитового строку, та його ставлення до скоєного й надана відповідна обґрунтована і вмотивована оцінка цьому.
На переконання колегії суддів, з врахуванням тяжкості злочинів, скоєних проти власності, обставин і способу їх вчинення, особи обвинуваченого, покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 в межах санкції інкримінованих йому злочинів, з застосування приписів статей 70 та 71 КК України, остаточне визначене судом покарання ближче до мінімального розміру, при зазначеному є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не убачає.
Отже, з огляду на вищенаведене, суд не знаходить підстав для скасування вироку і направлення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на новий розгляд як і пом'якшення йому покарання з мотивів, які наведені в апеляційній скарзі захисника, оскільки призначене йому судом першої інстанції покарання є законним, обґрунтованим і справедливим, а вирок ухвалений з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду й належним чином оціненими судом, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, тому колегія суддів, вважає необхідним апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4